Ми з Макаром одружилися два роки тому. Якось я переходила дорогу. Був пізній вечір, я була на пішохідному переході, і раптом з’явився автомобіль. В себе я прийшла тільки в ліkарні на ліkарняному ліжку. Ліkар і сказав, що мені дуже пощастило, бо маю лише кілька гематом. – Після такого зіткнення мало хто лишається живим, – сказав він. І додав, – персонал зробить все для того, щоб зберегти вашу дитину. Я не відразу зрозуміла, про яку дитину вона говорить і перепитала її. Лікар відповів, що я вже на третьому місяці ваrітності. Для мене це стало справжнісіньким жа хом , оскільки я думала, що затримка спровокована великою кількістю фізичних навантажень і нер вів з приводу ремонту нашої квартири.
Я запитала ліkаря, де мій чоловік, чи дзвонили вони Макару, щоб повідомити, де я перебуваю. Ліkар сказав, що вони намагалися до нього додзвонитися, але він не брав слухавки. Це викликало у мене тривогу. Мій телефон було розбито вщент в результаті зіткнення з автомобілем, тому я не могла зателефонувати чоловікові і номер телефону також не пам’ятала. Цілу ніч я не могла заснути. Мені було дуже nрикро, що у такий момент Макара біля мене немає. Я намагалася уявити, що він робив у цей час і не знаходила собі місця.
Тільки до ранку мені вдалося заснути. Коли я прокинулася, то побачила, що біля мого ліжка сидить схвильований Макар. – Вчора я прийшов додому о дванадцятій годині. Ліг спати на дивані, щоб тебе не будити. Вранці я побачив, що тебе нема і запанікував, – розповів він мені. – обдзвонив усіх знайомих та друзів. Ніхто з них не знав де ти. Тоді почав дзвонити всім ліkарням, знайшов тебе. У цей момент увійшов лікар та розповів Макарову все, що зі мною сталося. Сказав також, що незабаром стане батьком. Макар не знав, чи сумувати з приводу мого здоров’я, чи радіти новині про мою ваrітність.
