Тоня йшла додому з повними сумками. Післязавтра Новий рік. Прийдуть усі родичі чоловіка. У неї самої родичів не було. Мама з братом, один за одним поkинули цей світ три роки тому, залишивши все своє майно Тоні. Її чоловік, Антон, дуже хотів продати всю спадщину Тоні і пустити всі гроші в обіг. Та бізнесмен був із нього так собі. Одного разу сім’ю мало без житла не залишив. Тому Тоня не погоджувалась… – Мамо, тато йде від нас, – кинулася їй на зустріч десятирічна дочка. Антон вийшов із валізами. – Я йду. Ти багата спадкоємиця. Квартиру могла б мені лишити. – Ну що ж, зібрався – йди. Зустрінемось у су ді, – наказувала Антона Тоня.
Той пішов, а Тоня заплакала гіркими сльо зами. Антон зателефонував тридцять першого дня. – Тут рідня приїжджає. Потрібно їх зустріти. Давай вдамо, що нічого не сталося, – попросив він Тоню. – Ні, – відповіла вона. Але гості: свекруха, дівер, золовка з дітьми, все одно приїхали до неї. Тоня їх прийняла і розповіла. А потім додала: – Ну коли ми вже приїхали, то треба готуватися до свята! Чи не виженеш? – Запитав Стас, дівер Тоні. – Вас ні, а ось Антона – сумніваюся. Антон з’явився до дев’ятої вечора. Мовляв, затримався на роботі. Вдавав, що все нормально.
– Ну, а зараз ми всі разом підемо вітати твою нову дружину. Чого вилупився? Цирк нам тут влаштував? – насупив брови Стас. – Я вам хотів потім все розповісти. Але йти зараз нам нема куди. Галя пішла до батьків. – А ти тут вирішив на халяву відсвяткувати? Ну ти й гусак, Антошко! Провалюй звідси, поки я добрий, – загарчав старший брат на молодшого. Антон пішов, а гості святкували допізна… Минуло три місяці. Тоня викупила частку Андрія у квартирі, холостяк Стас, якому завжди була до вподоби Тоня, покликав її заміж. Тоня, швидше за все погодиться.
