Я вийшла заміж вже після 25. У мене була вища освіта та престижна посада. І ще дуже високий зріст. Тож кавалера собі знайти довго не могла. Рік тому познайомилася зі Степаном. Звичайний хлопець, проте високий. Ми кілька місяців придивлялися один до одного, а потім вирішили зіграти весілля. Мій наречений був дуже скромним хлопцем, і це мені подобалося. Я хотіла тихе, сімейне свято, без великих бенкетів, але батьки Степана наполягли на великому весіллі із сотнею гостей. Оскільки ініціатива була їхньою, то й весілля відбувалося у великому наметі, який вони для цієї події встановили. Степан родом із маленького села, де немає роботи і люди живуть тим, що виростять.
Я теж живу в селі, але наше село поблизу міста. Тут усі люди працюють, одержують зарплату. Живуть у добрих будинках з усіма зручностями. Наше весілля було у листопаді, було досить холодно. Але батьків Степана це зовсім не турбувало. Мені було шкода дивитися на людей, які сиділи у верхньому одязі, їли холодні страви зі столів та танцювали у сльоті. Я пережила це як страաний сон. Щойно дочекалася закінчення цього дійства і поїхала додому. Свекри хотіли, щоб я залишилася і допомогла їм перемити посуд, але я сказала: – Якщо вам не хотілося мити посуд, то навіщо це ви затеяли. Мої батьки пропонували нормальний варіант, при якому всі відпочили б і не треба було мити посуд і чистити каструлі.
Я сіла в машину, зі мною сів мій чоловік, і ми поїхали додому, бо жити домовилися в мене. Дорогою він кілька разів починав говорити про те, що треба було залишитись і допомогти батькам. Провесною Степан сказав, що його батьки садять картоплю і їм треба їм допомогти. Чесно кажучи, мені зовсім не хотілося їхати. Але я бачила, що йому дуже хотілося, щоб я теж поїхала. Поїхала. Робота була nекельна. Мокра земля, важкі чоботи та нескінченне поле. Ми прийшли з поля, коли вже темніло, втомлені, брудні та голодні. Але з’їсти щось у мене не було сил. Впала спати голодна, а вранці ми поїхали додому. Всю дорогу ми їхали мовчки. – Я, звичайно, люблю тебе, але не настільки, щоб так знущатися над собою. Ще раз заїкнешся про допомогу твоїм батькам, і ми розлу чимося, — сказала чоловікові.
