Після розлу чення Андрій згадав, що не повісив полицю у ванній, та попросив дружину дозволити йому прийти та повісити. А незабаром у колишньої дружини кран прорвало

ПОЛИТИКА

Андрій зра див. Марина вимагала, щоб чоловік покинув квартиру. Андрій пішов. Ви нен, що тут скажеш. Діти дуже пере живали… Через три тижні Андрій зателефонував до Марини. – Я тут згадав, що обіцяв полицю у ванній повісити. Ти не проти, якщо приїду та повішу? – сказав він. – Приїдь, – відповіла Марина. Приїхав, повісив, з дітьми поспілкувався. Через два тижні у Марини прорвало кран . Вона одразу зателефонувала Андрію. – Перекривай воду! Я вже їду! Приїхав. Подивився. Сходив у магазин, купив все, що потрібно. Полагодив. Потім вони пили чай у кухні. – Я думаю розпочати ремонт, – поділилася планами Марина. – Сама?! – Ні звичайно. Бригаду найму.

– Ти що?! А раптом на якихось шахраїв нарвешся! Я сам займуся цим. Марина була задоволена. Одним, величезним, головним бо лем менше… Ремонт завершили за два тижні до Нового Року. – Тату, а ти прийдеш до нас на Новий Рік? – питав син, який усі три місяці, поки тривав ремонт, не відходив від батька. – Якщо мама покличе, то прийду, – відповів Андрій. – Приходь, звичайно, – сказала Марина… У ніч із тридцять першого грудня на перше січня Маша, старша, вісімнадцятирічна донька Марини та Андрія, зустрівши з батьками Новий Рік, пішла до подруги. Син, Павлик, заснув. Марина з Андрієм залишилися самі.

– Я після розлу чення сон втратив. Все му чать думки, що своє щастя профукав, – почав Андрій. Марина не відгукувалася. – А коли розпочався ремонт, то знову відчув себе щасливим. Навіть спеціально хотів затягнути роботи, щоб довше з тобою та дітьми побути. Але потім сам засоромився своїх думок. – Дякувати Богу, до Нового Року встигли, – сказала Марина. – Та я не про це… – трохи помовчавши, Андрій випалив. – Марино, може, спробуємо почати спочатку? – Я подумаю, Андрюша. Наступний Новий Рік вони знову зустрічали чоловіком та дружиною.