Віра повернулася додому після важкого робочого дня. Чоловік дивився телевізор, діти грали у своїй кімнаті. Все було чудово, поки цей спокій не порушив стукіт у двері. Жінка відчинила двері, але нікого перед нею не було. Долинав лише звук кроків: хтось швидко спускався. І раптом вона почула: -Це подарунок твоєму чоловікові. Скажеш, що від Галі. Віра опустила очі: перед їхніми дверима, в колисці, лежала дитина. Жінка взяла малюка та занесла до хати. Зайшла до кухні, де був чоловік, а за нею забігли доньки. -Мати? Хто це? Братику? -Так, лелека приніс, уявляєте?
Потім вона глянула на чоловіка і спокійно сказала: -Збирайся, підемо в магазин. Синові нема чого їсти. Віра ніколи не розмовляла з чоловіком на цю тему. Вона прийняла дитину як рідну, ось тільки з чоловіком стосунки почалися nсуватися з кожним днем … У результаті, розлу чення. Пройшло багато років. Старша донька вийшла заміж, молодша збиралася чинити. Сашко, цей малюк, радував Віру хорошими оцінками в школі. Віра багато років боя лася, що мама хлопчика заявиться і вимагатиме дитину назад.
І одного разу вона зустріла ту саму дівчину, яка 10 років тому принесла дитину під їхні двері. Дівчина перетворилася на жінку – з величезними синцями на обличчі, з неприємним запахом із рота, з брудним волоссям та порваним одягом. -Я хочу зустрітися зі своїм сином. -Ви не бої теся, що зіnсуєте йому життя? Вона нічого не відповіла. Опустила очі та пішла. Більше вона ніколи не з’являлася. Коли Саші виповнилося 13, Віра вирішила розповісти йому всю правду. Вислухавши історію, Сашко кинувся обіймати Віру і сказав: -Ти – Моя єдина мама. Найрідніша.
