Коли ми були молоді, то часто разом із дружиною приїжджали на дачу до її батьків. Це були такі добрі часи, ми ні про що не дбали, теща приймала мене, як рідного сина. А потім народився син, тож ми всією великою родиною збиралися у тещі. Вона пекла свої пиріжки, постійно радувала чимось смачним. І взимку на дачі було весело. Бо тесть грав із онуками у сніжки та санки. Ми любили дачу батьків дружини. І через якийсь час їх не ста ло. Ми вирішили, що не позбавлятимемося дачі і не станемо її продавати. Тому що надто багато добрих спогадів пов’язано, та й зайвою ніколи не буде. Тільки потім навалилася робота, життя пішло своєю чергою, син ріс. Тож не було часу якось приїжджати на дачу, ми її запустили.
Настав момент, коли наш син виріс, у нього з’явилася наречена Віка. Віка була простою сільською дівчиною, саме таку й шукав наш син. Йому було важливо, щоби дівчина любила природу. Після весілля вони захотіли поїхати на дачу до бабусі та дідуся. Ми з дружиною швидко приїхали, стали дачу в нормальний вигляд приводити, забиратися і все мити. Проте стільки років тут не з’являлися. Наступного дня приїхав син із невісткою. Ми зробили шашлики, посідали в літньому будиночку, як у старі добрі часи. І тут побачили якусь жінку, вона виглядала через паркан. Це виявилася наша нова сусідка Зоя. Вона тут мешкала зі своєю дочкою. Ми теж запросили Зою за стіл.
І тут я відчув, що хтось своєю ногою проводить по моїй нозі. Через погляд я відразу зрозумів, що це Зоя . Я відразу відсів подалі, але Зоя продовжувала на мене дивно дивитись. Мені було дуже ніяково, та й соромно, адже дружина поряд, що собі взагалі ця жінка дозволяє. Наступного дня Зоя знову почала ходити біля нашого паркану. Я вирішив не розповідати дружині подробиці вчорашнього вечора, не хотів розчаровувати. Але моя дружина – мудра жінка, вона все зрозуміла і без слів. Коли Зоя хотіла зайти до нас за огорожу, то дружина одразу сказала їй, що у нас купа справ, і завтра, і післязавтра, і завжди. Зоя щось сказала собі під носа і пішла.
