Коли ми з дружиною помітили, що останнім часом наше сімейне життя перетворилося на суцільні kрики та сkандали, то вирішили не му чити один одного і розлу читися. Ось Жанна забрала всі свої речі та пішла з дому. Після її відходу мені стало набагато спокійніше на душі. Я був переконаний, що тепер заживу спокійно та вільно. Жанна завжди здавалася мені розумною та доброю жінкою. Але два роки тому все перекинулося з ніг на голову. Тоді її звільнили з роботи і, не знайшовши нічого кращого, просто сиділа вдома і нічого не робила. Мені здавалося, що це просто період депресії, але це тривало настільки, що в мене урвався терпець. На тлі цього ми почали сва ритися.
Спочатку Жанна справді старалася, шукала роботу, підробіток, ходила на співбесіди. А потім закинула цю справу і просто кожних вихідних їздила до батьків у село, збирати данину, як кажуть. Привозила повні мішки домашніх продуктів та консервації. Я помічав, що безробіття позначилося і на її стані. Вона завжди була в поганому настрої, зла і неохайна. Тепер щодня мені почала телефонувати колишня теща з проханнями забрати її дочку назад . Вона обіцяла, що та виправиться, і ми ще заживемо як усі люди, це просто криза відносин. Я зрозумів, що Жанна просто й там заважає. Адже в тому будинку жила ще молодша дочка із чоловіком та дітьми. Тісно їм. Потім мені почала дзвонити ще й сестра Жанни. Вона розповідала, як її сестра засмучується і nлаче.
Начебто занадто горда, щоб самій це визнати. Кожен мій день починається з того, що я вислуховую по черзі всю колишню сім’ю. Ніхто з них не хоче прийняти той факт, що мені набагато краще самому. Тепер і матеріально, і морально я вільніший. Тим більше навіщо сходитися, якщо почуттів уже немає? Колишня теща кілька днів тому мене взагалі розсмішила. Сказала, що віддаватиме свою пенсію, доки Жанна шукатиме роботу. Ну, невже вони справді думають, що вся справа в грошах? Але, схоже, тим людям уже просто нема чого доводити. Можливо, я й міг пробачити Жанні все та спробувати стосунки спочатку. Але я бачу, що вона цього не хоче. То навіщо наступати на ті самі граблі?
