Син повернувся додому і сказав, що познайомився з хлопцем, який, як дві краплі, схожий на нього. Тут я зрозуміла в чому річ, і ахнула…

ПОЛИТИКА

Я поспішала побачити чоловіка. У мене для Назара є дуже чудова новина. Я ваrітна. Уявляю, як він зрадіє. Нещодавно коханий мені казав, що хоче мати багато дітей, але лише після того, як ми закінчимо навчання, одружимося та влаштуємося на добру роботу. Доля внесла свої корективи, і я заваrітніла. Я дуже переживала, чекала на бурхливу реакцію. Уявляла, як Назар відразу запропонує стати його дружиною. Але радості в Назарових очах не було. Він був невдоволений, весь вечір я nлакала, а Назар читав мені нотації. Говорив, що йому рано ще ставати батьком. На той момент переривати ваrітність було вже пізно, я нічого не сказала Назарові про це. З того часу ми з Назаром більше не бачилися.

Знайомі розповіли, що наступного дня він переїхав до іншого міста. Я залишилася сама, мені не було чого чекати від когось допомоги. Довелося їхати до батьків та все розповісти. Живіт уже було видно. Народження дитини припадало на літо, тож в університеті ніхто ні про що не здогадався. Народилися близнюки. Я дуже сильно nлакала, розуміючи, що двох синів не потягну. Батьки переконували мене взяти одного хлопчика, а від іншого відмо витися. Я послухала батьків і вирішила, що з однією дитиною я впораюся, іншого хлопчика залишила у полоrовому будинку. Батьки допомогли мені виховати Віталія, все було гаразд. За кілька років я зустріла Олега. Він запропонував мені вийти за нього заміж.

Чоловік був не проти того, що в мене є дитина, прийняв Віталія як рідного сина, а синочок називав його батьком. Час швидко минув, Віталій уже закінчував університет. Якось син повернувся додому і сказав, що познайомився з хлопцем, який, як дві краплі, схожий на нього. Він не знав, як таке може бути, і вирішив познайомити нас з ним. Коли побачила цього хлопця, то завмерла на місці. Я здогадалася, хто цей хлопець. Його звали Віктором. Як вчинити у цій ситуації я не знала. Мені було дуже соромно за вчинок, і розповісти правду я не могла. Тому я прикинулася, що теж здивована їхнім подібностям, почала щось говорити, мовляв, таке трапляється, але сама собі не вірила. Не знаю, чи зможу я довго приховувати правду.