Після тата в Ірини не залишилося нікого. Марина міцно обійняла свою племінницю і почала втішати її. Але дівчинка зовсім була розбита. Після тата, не ста ло й мами. Вона не змогла витримати цей біль і вирушила за ним. Ірина зовсім загубилася на цьому світі, вона не знала як далі жити і що їй робити. Тітка сильно переймалася долею племінниці. Адже їй було лише дев’ятнадцять років. Стільки всього було попереду. Тітка забрала її до себе. Дівчина була рада, що її не залишили одну.
Марина обіцяла сестрі, що піклуватиметься про дочку. Вона не могла порушити свою обіцянку. Марина була заміжня. Чоловіка звали Віктор. Після переїзду племінниці, тітка помітила, що Віктор їй зра джує. Зра джує він їй із племінницею. Ірина була молоденькою та красивою дівчиною. Не помітити її було неможливо. Але Марина не хотіла вірити, що іноді помічали її очі. Якось вона повернулася з роботи раніше, і парочка від цього несподіваного повернення були в жаху. Виявилося, що Марина мала рацію.
Племінниця поклала око на чоловіка тітки. Все-таки чоловік зраджував свою дружину. Тітка не розуміла, як у такій милій дівчинці могло бути стільки nідлості. Якось із лікарні хтось зателефонував Марині і сказав, що її чоловік перебуває у лікарні. Вони спромоглися стабілізувати його стан. Марина кинулася до ліkарні і зрозуміла, що немає на світі нікого дорожче за її чоловіка. Вона була готова пробачити йому все. Чоловік вибачився і освідчився у коханні. Після цих подій Ірина поїхала до свого рідного села. Марина з чоловіком продовжили жити щасливо.
