Ліфт не працював. Довелося підніматися пішки на восьмій поверх. На сьомому поверсі він побачив жінку, що тихенько nлакала на сходовому майданчику. – Я можу чимось вам допомогти? – звернувся Ігор до неї. – Замок не відчиняється, – схлипнула вона. – Ну, це я миттю, – заспокоїв її Ігор і зусиллям повернув ключ. Почувся хрускіт, і ключ виявився зламаний. – Я ваш ключ зламав, – зізнався він жінці. – Що? Тільки цього мені не вистачало… – заридала жінка вже в голос. – Ну, навіщо ви полізли… – Заспокойтесь, шановна. Я зараз слюсаря викличу. – Я вже дзвонила… Він на об’єкті… Буде тільки завтра… – ридала далі жінка.
– Знаєте, що, а давайте піднімемося до мене. Я над вами живу. Там і дочекаєтесь слюсаря. – Ще чого… З незнайомим чоловіком проводити ніч… – не заспокоювалася жінка. – Господи! У мене ж двері на балкон відчинені… У мене ж вся квартира промерзне… Я на хвилинку виходила… – А вхідні двері у вас зсередини відчиняються? – Запитав Ігор. – Так… – Я зараз. Ігор швидко вбіг у свій будинок, через балкон спустився до сусідки та відчинив двері зсередини.
– Ласкаво просимо додому! Сусідка подивилася на його ліву ногу і запитала: – А що це у вас на черевиках? – Та я у щось вляпався у вас на балконі. – Господи! Він мені й холодець примудрився зіпсувати, – знову заридала жінка. – Та що ви стерете через тарілки холодця. Та я його зараз з’їм сам. Тим більше, повернувся з роботи, голодний! – прогарчав Ігор і пішов на балкон. – Стійте! Холодець з черевиком шкідливий для здоров’я! І зніміть ви своє взуття нарешті! За десять хвилин Ігор уплітав гарячий борщ на кухні у сусідки, яку звали Христина…
