Я навчалася на третьому курсі медінституту, коли батько сказав, що мені час виходити заміж. Він уже вибрав для мене кандидата. Моїм чоловіком став війсьkовий, який був старший за мене на цілих 10 років. Я не хотіла заміж за Олександра, але мене ніхто не питав, я лише гірко nлакала ночами. Олександр навіть не намагався краще зі мною познайомитися, він отримав розподіл за кордон і не хотів туди їхати сам, тому весілля йому було потрібне якнайшвидше. Спільне життя з Олександром було схоже на подружнє життя моїх батьків: я не мала права працювати і висловлювати свою думку, гроші він мені давав лише в тому випадку, якщо я звітую після кожної покупки, вся домашня робота була на мені. Так минуло три роки.
Я дуже втомилася від такого життя. У мене було таке враження, що живу не з чоловіком, а з начальником. Йому нічого не подобалося: то готую не так, то забираю не так. Догодити йому було дуже важко. Я набралася сміливості та пішла від чоловіка. Але батько відправив назад до чоловіка, сказав, що не дозволить мені заплямувати честь сім’ї. Потім я заваrітніла і наро дила сина, а Олександр почав мені зра джувати. Спершу мене це обра жало, але потім я геть-чисто припинила звертати на це увагу, мені він був байдужий. Я прибирала вдома, готувала та виховувала нашого сина. Коли я набрала кілька кілограмів, ми взагалі припинили жити як чоловік із жінкою, для нього я остаточно перетворилася на домогосподарку.
Так ми прожили 20 років, хоч життям назвати це було складно. Син виріс, і тоді я зважилася на розлу чення. На той час мені було 40 років. Чоловік сkандалив, не хотів мене відпускати, я навіть не сумнівалася, що так буде. Щоправда, я все вирішила остаточно, зібрала речі та поїхала до батьків. Згодом я почала спілкуватися з Іваном, він був розлу ченим, від попереднього шлюбу мав двох доньок. Наші стосунки почали швидко розвиватися, і згодом ми одружилися. З Іваном я начебто знову народилася на світ. Я не знала, що таке жити у коханні досі. Івану я хотіла готувати, прибирати в нашому домі, мені хотілося бачити його усміхненим, заради нього я готова на все. Тоді я зрозуміла, що таке справжнє жіноче щастя.
