– Ось навіщо він зберігав це колесо від велосипеда? – Олена, після розлучення, вирішила позбутися всіх речей чоловіка. Очищала кімнату за кімнатою. Дійшла черга і до балкона, де і виявився “раритет” – іржаве колесо із вигнутими спицями. – А воно схоже на моє життя. І криве, і зациклене, і нікому не потрібне. А може бути воно згодиться кому. …Чоловік пішов від неї до kоханки півроку тому. І всі ці шість місяців Олена ніяк не могла забути його, відійти від його підлого вчинку… Жінка сфотографувала колесо на телефон та розмістила оголошення: “Віддам моє колесо вашому велосипеду!”. Бажаючий отримати “раритет” знайшовся того ж дня.
Подзвонив, домовилися, що він зараз під’їде за колесом. – Ви за колесом? – Запитала Олена, відчинивши вхідні двері. – Так. – Ось, будь ласка, тримайте. – Ви напевно здивовані – навіщо мені ця іржа, – посміхнувся Макс, помітивши вираз обличчя Олени, що стежить з яким захопленням той крутить колесо в руках і розглядає його. – Справа в тому, що я дизайнер. І перетворювати речі, яким, здавалося б, місце лише на звалищі, на витвір мистецтва – це моя спеціальність. До речі, дозвольте представитися, Максим…
Через рік Олена, вже не та нещасна покинута жінка, а дуже навіть щаслива дружина, стояла в залі виставки сучасного мистецтва і з захопленням дивилася на витончений торшер, в якому важко вгадується те саме, іржаве колесо. Від цього оригінального предмета меблів неможливо відірвати погляд. Так і манить. – От убий мене, не можу зрозуміти, як ти, Максиме, зміг побачити в тому іржавому колесі таку красу? Чоловік не відповів їй. Словами не відповів. А просто підійшов, обійняв її та поцілував. “А він не тільки колесу подарував нове, прекрасне життя. Він і мене, нещасн, зробив щасливлю. Воістину, у нас з колесом однакова доля”, думала Олена, мліючи в обіймах коханого.
