Марина вперше після інституту вийшла на роботу вихователем у дитячому садку. До цього в неї була практика, але це вже справжня робота, велика відповідальність. Марина дуже любила дітей, тому для неї працювати з чужими маленькими дітьми – це одне задоволення. Хоч і платять небагато, зате займається улюбленою справою. Якось помітила Марина у групі одну маленьку скромну дівчинку, яка ні з ким не спілкувалася, не раділа, не йшла на контакт. Вона просто сиділа в кутку на самоті. Марину дівчинка зацікавила. Зазвичай діти вере дують, але саме вона завжди залишалася тихою. Звали дівчинку Катею. Для Марини також здалося дивним, що дівчинку завжди забирає батько, мами і не видно. Тато забирав її пізніше за всіх, а приводив рано.
Видно було, що батько забирав її після роботи, бо приходив втомленим і з великими пакетами їжі. Катя ніколи не nлакала, коли прощалась із батьком. Хоча всі інші діти прямо nлакали в роздягальні. Але Катя ніби розуміла, що так зараз треба. Непомітно для себе, Марина стала більше часу проводити з дитиною. Вона намагалася розвеселити її, долучити до колективу. Незабаром дівчинка звикла до Марини , і сама почала розповідати їй секрети, якісь історії. Марина розуміла, що не можна виділяти одну дитину із групи, це не професійно. Але вона нічого не змогла з цим зробити, адже дівчинку вона покохала як рідну.
У результаті Марина вирішила і запитала у старшої виховательки, а де ж таки мама Каті , адже про неї дівчинка не говорит ні слова. Виявилось, що мами давно не ста ло. Нині батько Каті вже як два роки вдо вець. Якось увечері батько Каті зателефонував Марині, вибачився і сказав, що затримається на роботі. А Марина тільки рада була, вона вирішила, що піде з дитиною до кафе. У результаті вечір удався. Катя пограла на атракціонах, поїла в кафе, наговорилася з Мариною, стала нарешті сміятися. Та й сам батько Каті почав задивлятися на Марину, подобалася вона йому, навіть дуже. Запропонував він Марині як подяку провести вечір у ресторані. З того моменту почалася їхня історія кохання.
