Інга вийшла викинути сміття. Через два дні Новий рік, а у них з чоловіком всього 3000 гривень. І як на таку суму і свято зустріти, і подарунки онукам купити? Та що там подарунки. Просто жити вже стало важко. І дочка з онуками нічим допомогти не можуть. “Господи, допоможи нам пережити ці важкі часи!”, благала жінка… Інга вже підходила до сміттєвих контейнерів, коли з під’їхала машина, з неї винесли крісло, залишили і поїхали. Викинувши сміття в контейнер, жінка стала розглядати крісло. “А нічого так крісло. Нормальне. Оббивку змінити і буде як новеньке. Матеріал у мене є, швачкою пропрацювала все життя, миттю поміняю. І моєму Ігорю буде зручніше телевізор дивитися”…
Насилу дотягла крісло до квартири. – Ти навіщо це притягла? – здивувався чоловік. – Зараз оббивку змінимо, і буде як новеньке. Ти давай, знімай стару, а я піду машинку швейну підготую. – Та що за дурень це зашивав, — чула вона бурчання чоловіка. – Дилетант зашивав, але зате міцно. Не відірвеш ніяк… Інга! – Що сталося?! Ти чого кричиш?! – прибігла перелякана жінка. – Дивись! – у руках чоловік тримав … п’ять пачок доларів. – Звідки?! – З крісла. Мабуть хтось сховав, а той, хто викинув, не знав про це. – Я Бога просила допомогти. Ось він і послав…
Гена, зять Інги з Ігорем, разом зі старшими синами, зустрічав їх біля під’їзду. Теща подзвонила, попросила зустріти і допомогти з подарунками. “І що там вони везуть? Що можна накупити на їх пенсію? Їм би самим на неї прожити…” – Хлопчики, беріть ці пакети. Обережніше не вроніть. Гена, витягай телевізор, він на задньому сидінні… Всі раділи подарункам. Старші новеньким ноутбукам, молодші телефонами, дочка з зятем телевізору. А ще Інга дала доньці 30000 гривень. – На поточні витрати, – сказала мама. – Мам, звідки у вас такі гроші?! – Були деякі заощадження… – Все життя ледве кінці з кінцями зводила і далі зможемо скромно прожити, а ці гроші все витратимо на онуків! – сказала Інга чоловікові. – Звичайно! – погодився Ігор.
