Нещодавно мій близький друг одружився. Я не зміг побувати на самому весіллі, бо мене як спеціально саме у цей час відправили у відрядження. Тому після всіх робочих справ я приїхав до рідного міста і запросив друга до ресторану, щоб відзначити таку подію. Подарував я гроші, бо будь-якій молодій сім’ї вони дуже потрібні на перших парах. Я розповідав другові про життя, але потім помітив, що він став задумливим і сумним. Вирішив запитати, що сталося: -Що із дружиною стали сва ритися? -Ні, ти чого. Вона в мене чудова, ми ніколи не сва римося.
– Тау вже і ніколи. У вас тепер побут почався, тут без сва рок не обійтись. – Ні, правда не сва римося. Ми все разом обговорюємо, але ніколи не конфліктуємо та голос не піднімаємо. Тут більше справа у тещі. І тут мені друг розповів, що виявилося, що у фінансуванні весілля брали участь три сторони. Більшу частину сплатили батьки друга, все що стосується сукні та костюмів купили вони з дружиною, а теща сплатила тамаду та лімузин. Оскільки вона теж зробила свій внесок, то вирішила, що може покликати зі свого боку купу гостей.
Так на весіллі були якісь бабусі та тітоньки, яких навіть сама наречена не знає. Усіх їх покликала теща. Ці гості подарували молодятам гроші. Але після весілля теща почала вимагати ці гроші повернути їй. Мовляв, це вона запросила людей, значить гроші, які вони принесли її. Мій друг сам не розуміє, чому ці гроші подаровані їм на весілля повинні піти тещі. Його дружина проти того, щоб віддавати матері гроші. Вона сама сказала, що мати завжди була меркантильна та дуже скупа. Але все одно є неприємний осад після цього.
