Я доглядала діда чоловіка цілих 10 років. Жили ми у орендованій квартирі разом з дітьми. Сестра чоловіка, Аліса, у цей час проживала у квартирі цього дідуся. Він нікому не був потрібен – ні свекрусі, ні онукам. Кожен мій наступний день не відрізнявся від попереднього: я металася між доглядом за дідусем та дітьми. Чоловіка я вже не любила, а жила з ним, щоб він давав гроші на дітей та дідуся. Дідусь мені заповів квартиру ще 5 років тому: – Ти стала мені ріднішою, ніж усі члени моєї родини разом узяті. Онук – ганчірка, віддасть квартиру матері чи сестрі. Нехай там краще живуть твої діти – мої правнуки. Буде тобі своєрідна нагорода за працю.
Але цього ніхто із членів родини не знав. Коли стан здоров’я дідуся погіршився, одразу почали приходити до нього і дочка, і онука . Вони розуміли, до чого все йде, і виявляли “турботу”. Але дідусь був не дурний і розумів, чому вони так роблять. Після того, як старого не ста ло, почався поділ спадщини. Свекруха з Алісою переконали чоловіка, щоб він написав відмову від квартири, бо там мешкає Аліса, і тому це її квартира. Чоловік погодився, але ще ніхто не знав про заповіт. Наступного дня чоловік зібрав речі і розповів мені, що в нього інша жінка, а жив він зі мною, щоб я доглядала його діда. Він пішов, а в мене камінь упав із душі.
Після того, як родичі дізналися про заповіт, вони влаштували мені справжню вій ну із поrрозами. – Слухай сюди, квартири ти не отримаєш ніколи! Не знаю, яким обма ном змусила його заповісти квартиру тобі, але тобі вона не дістанеться. Ти справжня աахрайка і ми це доведемо через суд. І синові дай спокій, у нього нарешті з’явилася нова вродлива дівчина. Мене їхні поrрози та обра зи не зачепили. – Знаєте, що я зрозуміла? Що я можу дозволити собі надіслати вас усіх далеко і надовго. Тому: котіться всі до бі са звідси! Зараз я працюю, у нас із дітьми є власне житло, і що найголовніше мене більше нічого не пов’язує із цією родинкою.
