— Я так засмутилася! Купила вчора собі півкілограма полуниці. Довго шкодувала грошей, а тут отримала пенсію та розщедрилась. Прийшла додому, помила ягідки, виклала на тарілку. Тільки сіла їсти, як онуки прийшли! Відразу до тарілки! Прямо хапати почали! – обурюється Віра Тимофіївна. У жінки двоє онуків. Донька із зятем та дітьми живуть із Вірою Тимофіївною, адже накопичують гроші на іпотеку. Бабуся не дуже рада такому співжиттю, але має допомогти молоді пережити важкі часи. Живуть вони на межі злиднів, адже зовсім недавно Сашка, зятя жінки, звільнили. Поки що він іншу роботу не знайшов… Наталя, донька Віри Тимофіївни, із декрету ще не виходила. Хоча навіщо народжувати двох дітей, якщо свого даху над головою немає? Виходить, що грошей у них немає, тож пенсіонерка тягне все на собі. Дві сім’ї ледве витягують на крихітну пенсію, тому доводиться у всьому відмовляти та харчуватись дуже скромно. — Чому зять так довго шукає роботу? – Запитує сусідка.
– А навіщо йому напружуватися? Він же фізично працювати не хоче, зарплата три копійки його не влаштовує. Я йому пояснюю, що сім’я голодує, а він лише плечима знизує. Мовляв, йому потрібна хороша робота зі спеціальності, а орати просто так він не збирається. — Дочко як на це реагує? — Мовчить. Я вже втомилася їй мозок промивати. Набридло мені їх на своїй шиї тягнути — я прямо їй про це говорила. Нещодавно бабуся купила собі ягоди. Несла їх додому та ховала навіть від сусідів. Принесла, приготувалася скуштувати, а онуки все забрати вирішили… — Мені набридли «голі» супи. Я все життя заробляла, щоб мати хорошу пенсію. Якби я жила сама, мені б із головою вистачало. Знаєш, я хочу видихнути! Я Наталку сама ростила, а тепер онуки на мені. Все життя собі у всьому відмовляла, недоїдала, не купувала нічого… Вже 60 років, а нічого не змінюється.
Полуницю спробувати не можу, бо діти в мене ледарі. Я відібрала ягоди та сказала онукам, щоб батьки їм купували, а це моє. – Серйозно? – Так серйозно. А що робити? Онуки одразу побігли до мами скаржитися. Наталка почала дорікати мамі. Мовляв, як їй не соромно ягоди від рідних онуків ховати. Тоді терпець у Віри Тимофіївни й урвався — вона дочці висловила. Скандал вийшов такий, що весь будинок на вухах стояв. — З’їжджатимуть? – Запитує сусідка. – А куди? Подуються і перестануть, вона ж знає, що я їй правду сказала. Наташа дітлахів до мене не пускає. Ну і нехай, хоч трохи відпочину. Зять начебто роботу почав шукати. Мабуть, треба було раніше поскандалити, толк би був, — зітхає жінка. Сусідка йшла додому та засуджувала Віру Тимофіївну. Так, їй було шкода стареньку, але вона не розуміла, як можна рідним онукам їжі шкодувати. Могла б їх пригостити, нічого страшного не сталося б. А як ви вважаєте: хто правий у ситуації, що виникла?
