Настя не пам’ятає своїх батьків. Все своє свідоме життя вона прожила у дитя чому будинку. Спочатку їй дуже хотілося, щоб її хтось обійняв і пошкодував, але потім вона зрозуміла, що в цьому будинку всі діти такі самі, як і вона. Вихователів мало, всіх обійняти не зможуть та й не хочуть. Не можна прив’язуватись і давати надію. Якось її покликали до кабінету до завідувачки дитя чого будинку. Це її дуже здивувало, адже туди ходять лише хуліrани, а вона завжди поводилася добре. – Маша, ходімо зі мною, – сказала няня, – за тобою приїхали твої нові батьки. Батьки? За мною? Невже? Це вселило в неї надію, що в неї з’явиться сім’я. Вона дуже хвилювалася з приводу того, щоб сподобатися її новим батькам, щоб вони не передумали забрати її з цього місця.
Нові батьки їй сподобалися, вона поїхала до свого нового будинку. Вона навіть мала свою кімнату. Спочатку все було добре, Настя з її новою мамою ходили гуляти, батько купував їй іграшки та солодощі. Але одного разу батько підійшов до неї і сказав, що в неї є серйозна розмова. – Настя, ми з Катею чекаємо на нашу рідну дитину, тому тобі треба повернутися до дитя чого будинку, – сказав він, опустивши очі. Настя rірко заnлакала та сіла в машину. Її повернули як бракований товар, всі діти з неї сміялися і висували свої версії того, що сталося. Вона їх не слухала, а тільки хотіла, щоб цей жах якнайшвидше закінчився. Цілий місяць Настя nлакала та не відходила від вікна.
Після цього вона почала мріяти, що її знову хтось удо черить. Її надії не виявилися марними. Невдовзі її знову покликала нянечка. Вона поїхала до свого нового бу динку. Наступного дня її посадили за фортепіано та сказали грати. – Але я не вмію, – сказала Настя. – У нашій родині всі музиканти і ти маєш стати. Ну, так імпровізуй, – сказав дідусь. І вона почала бити по клавішах хаотично. Її нові родичі почали затуляти вуха і коли вона закінчила свою імпровізацію, сказали збирати свої речі і сідати в машину. Після третьої відмови вона остаточно розчарувалася. Точніше, це була четверта відмова, адже вона якось потрапила до дитячого будинку. Після подій, що сталися з нею, вона вирішила, що коли стане дорослою, то ніколи не відмовиться від своєї дитини.
