Напевно, всі знають приказку, що «скупий платить двічі». Вона про мене. Але висновки зробила лише тоді, коли припустилася серйозної помилки. Вважала, що заощадити, купити на розпродажі, вдало отоваритися і придбати по акції щось про запас — це не скнарість, а життєва мудрість. Хоча багато товарів, придбаних за таким принципом, так і не знадобилися. Хоча ціна була хороша. Саме таким чином ми з чоловіком продали свою однокімнатну квартиру та купили невеликий будиночок у передмісті. 47 кв. метрів на двох – цілком непогано. Поруч — невеликий дворик та сад. Великий мінус — багато років у приміщенні не робили навіть косметичного ремонту, підлога скрипіла, стелі — низькі, вікна та електропроводка — доісторичні. До цього у будинку проживав дідусь, який тут може бути євроремонт. Потім, як сказали далекі родичі цієї людини, що близько 5 років будинок пустував. Тому тут на нас чекали запустіння, вогкість і затхлий запах усюди. Так, багато проблем та незручностей, туалет — на вулиці.
Але нічого — це свій приватний будинок! Тому ми і зважилися на покупку. Десь у глибині душі розуміла, що чоловік, крім тримати комп’ютерну мишку та телефон, більше нічого не вміє. Тому сподіватися на те, що він упорядкує будинок — марно. Однак я підходила практично – підфарбує, наклеїмо нові шпалери, на підлогу постелимо килимове покриття – і все. Можна жити! На більший ремонт не розраховувала. На бригаду не було грошей. Ще треба на добрих майстрів потрапити, щоб зробили все, як належить. Вирішила, що самі здолаємо косметичний ремонт. Ось цей страх, що комусь переплатимо, і зіграв із нами злий жарт. Я хотіла ті копійки, що залишилися після продажу квартири, вкласти в нові меблі та холодильник. Але не склалося. Так ось, я з чоловіком переїхала жити у будиночок. Відразу проаналізували, що нам треба і з чого розпочинати ремонт. Побігли в магазин і купили фарбу, недорогі шпалери, ковролін і почали чаклувати над ремонтом.
Можна написати ще одну історію, скільки я нервових клітин та сил витратила на те, щоб змусити свого чоловіка допомогти мені з фарбуванням, обробкою та просто щось прибити чи прикрутити. Але поступово наш будівельний марафон закінчився. Вийшло загалом і непогано, якщо порівняти з тим, що було до цього. Чисто, акуратно і запах лише пофарбованих віконних рам перебивав затхлість та запах плісняви. Мрія моя збулася – я купила новий великий холодильник і сучасний просторий диван. У перші дні я була задоволена своїм рішенням та роботою. Але все неприємне відбувається несподівано. Так сталося і цього разу. Чоловік обідав удома та розігрівав у мікрохвильовій печі їжу. Від перенапруги у мережі замкнуло проводку. Вона була прокладена неглибоко в стіні, шпалери спалахнули, а вся техніка перестала працювати: телевізор, новенький холодильник, мікрохвильова піч. Спалахнула пожежа! Не знаю як, але чоловікові вдалося самостійно її приборкати. Я досі у шоковому стані. Треба тепер накопичити грошенят і починати ремонт, як належить. Не даремно кажуть – скупий платить двічі!
