Наталя повернулася додому з важкими сумками, а чоловік Степан навіть не зустрів її. А свекруха зустріла її з претензіями, що вечеря ще не готова. А їй це вже так набридло. Працювала вона у двох місцях, щоби якось прогодувати сім’ю. Чоловік нібито писав книгу, яку ніхто ні у що не ставив. Не розуміли його творчу особистість. Сім’ю завжди утримувала Наталя, тільки коли в декреті сиділа, тоді їх утримувала свекруха. А свекруха на неї кричала вкотре. – Твій чоловік увесь день працював! Де його вечеря? – І що? Чи багато він грошей заробив? – Ти що несеш? Ти не розумієш його творчу натуру. Це тобі не залізо на заводі тягати.
Наташа зрозуміла, що з неї вистачить, зібрала свої сумки і вирішила поїхати до мами до села, де гостював їхній син, щоб нібито не заважати батькові з книгою. З наступного дня вона мала відпустку, зарплату і відпускні вона отримала, чому ми не відпочити місяць у своєї матері. Як тільки вона доїхала до села, втома одразу пройшла. Все було таким рідним. Вона дуже скучила за матір’ю і за сином. Вранці вона встала, відчувши аромат свіжоспечених пиріжків. Давно їй ніхто не готував. Вийшла вона на город і зустріла свого друга дитинства.
У дитинстві вона була закохана в нього, але він був старшим на шість років і не дивився на неї. Потім його в армію забрали, а потім він одружився і поїхав до міста. – Як ти тут опинився, Олеже? – Я з дружиною розлучився і вирішив приїхати відпочити. А ти? – А я погостювати приїхала. Увечері Олег прийшов у гості до Наталкиних батьків, вони посиділи, побалакали, дитинство згадали. І так зустрічалися майже щодня. Через місяць вони вирішили одружитися, оскільки Наталка остаточно вирішила з чоловіком розлучитися. Роботу вона змінила, новий чоловік не пустив її на завод, сказавши, що не жіноча ця справа. А сім’ю він сам забезпечував.
