Заміж я вийшла рано і мені здається з цього дня я ніколи не відпочивала. А мені вже майже п’ятдесят років. Народила двох дітей, а зі здоров’ям у мене було не дуже. У мене було ускладнення нирок, але ніколи не було часу зайнятися собою. Все своє життя я ніби всім завдячую, а мені ніхто не зобов’язаний. Все я маю робити одна. Коли діти підросли, вони одружилися та поїхали до інших міст. А з чоловіком ми залишились удвох. Мені якось стало погано і знадобилася оnерація. Після оnерації ліkарі порадили санаторій, де мені фахівці допомогли б зі здоров’ям. А чоловік одразу обурився.
– Навіщо тобі санаторій? Ти що хочеш крутити романи за моєю спиною? Або що я їстиму всі ці дні? Ти про це подумала? Хочеш, щоб я з голоду здох? – Та ти сам іди собі нер ви вилікуй спочатку. Що ти несеш? Який ще роман? Мені треба ліkуватися. Хіба ти не чув, що мені ліkарка сказала? Мені було прикро за слова чоловіка. Після сварkи він пішов із дому і до ранку не повернувся і не провів мене до вокзалу. Але я й сама нормально дісталася. Там я ділила спальню з однією жінкою майже мого віку, яка радила мені закрутити роман. Я звичайно відмовилася, сказавши, що заміжня.
І оскільки дуже сумувала за чоловіком, вирішила рано повернутися до міста. Увійшовши до квартири, я відразу зрозуміла, що там хтось є. На столі лежало шампанське, а на підлозі валялася жіноча білизна. Чоловік був із kоханкою, і йому навіть не було соромно за це. – Ти теж, напевно, там нагулялася, а я тут гуляв. У чому проблема? Давай забудемо наші зра ди і далі житимемо разом. – Я подаю на розлу чення, а з дітьми поговорю сама. Я розлу чилася і нарешті почала жити для себе. Мені так цього не вистачало. А його покинула kоханка, адже не потрібен він у цьому віці нікому та ще й без грошей.
