Мама зібрала своїх дітей та онуків і повідомила, що вони з батьком тепер переїжджають на дачу. Син Олексій з дружиною були дуже раді за батьків. А донька Катя із чоловіком сприйняли цю новину нейтрально. -Тільки треба завтра на неї поїхати, все на гарний вигляд привести, ось вам адреса, – сказала мама. -Ну ні. Це ж доведеться в бруді колупатися, городом бігати. Я не звикла до такого, тим більше, у мене манікюр, – заперечила Катя. Наступного дня на дачу приїхали лише батьки та родина Альоші. Катя із чоловіком так і не з’явилася. Але син сам допоміг батькам, дача виявилася величезною. Будинок був двоповерховим, ще величезна територія, на якій не лише город та клумби, а ще й яблучний сад. Була така краса.
Щоліта діти Льоші приїжджали до бабусі з дідусем. Батьки звали в гості та родину Каті, але вона заперечувала, говорила, що вони родиною добре відпочивають на морі, а на дачі їм нічого робити. Минув час. Батьків не ста ло. Вирішили їх похо вати саме на цвин тарі їхнього села. За стільки років Катя вперше приїхала на дачу. Коли вона побачила будинок, то просто втратила мову. -Альоша, і ви все це приховували від мене? Тут не просто дача, справжній котедж. -Тебе батьки постійно звали, але для тебе море було дорожчим. І тут Катя почала відразу говорити про спадщину.
Оскільки вони з чоловіком постійно витрачали гроші на море, самі жили не у своїй квартирі, а на орендованій. Альоша в цей час мав свою квартиру в місті. Батьки після себе залишили окрім дачі ще й однушку у місті. Як міркувала Катя було б логічно, якщо однушка дістанеться Альоші, бо в нього і так є квартира, більше йому не потрібно. А велика дача – Каті, бо вона без житла. Альоша слухав сестру і йому ставало rидко від неї. -Добре ти все придумала, Катю, тільки от батьки вирішили по-іншому. Вони знали, що ти хотіла б скоріше продати дачу, щоб купити собі велику квартиру в місті. Але вони вклали всю свою душу в дачу. Тому заповідали її мені із дружиною. А тобі дісталася їхня квартира у місті, ти ж так любиш місто. От і все.
