Олеся з чоловіком довго мріяли про власний будинок. Нарешті їхня мрія збулася. На двадцяту річницю весілля вони купили будинок у котеджному селищі. З ними живе їхня дочка Єва. Вони вдо черили доньку подруги, коли тієї не стало в автомобільній ава рії. Власних дітей у Олесі з Миколою не було, тож Єва для них стала справжньою втіхою. Власний будинок, великий сад, теплиця та розкішна клумба з неймовірними квітами, про яку завжди мріяла Олеся . Якось жінка з ранку вийшла у двір, полити свої улюблені квіти, біля паркану вона побачила дитячий візок. У старій, брудній колясці лежало немовля, загорнуте в синю вицвілу ковдру.
Олеся спокійно взяла малюка і пішла до хати. Увійшовши до будинку, жінка крикнула: – Миколо, дзвони в nоліцію. Тут хтось підkинув дитину. Чоловік у Олесі був чоловік чуйний і сентиментальний. – Що це таке? Як можна дитину на вулиці поkинути? А якщо б ми поїхали? Чи раптом собака? Страաно подумати! – Добре, що хоч на смітник не викинули, – сказала Олеся. Миколай викликав nоліцію. Олеся відправила його до магазину за покупками для дитини. Потрібно купити дитяче харчування та підгузки.
Поки чоловік був у магазині, жінка акуратно розкрила ковдру, і з неї випала записка: “Прошу Вас, заради Бога, подбайте про мого сина Артема, йому 3 місяці. У мене немає грошей на його утримання. Я бажаю йому щасливої долі, тому віддаю Вам. Не віддавайте, будь ласка, його до дитя чого бу динку. Він спокійний хлопчик. документи під матрацом коляски! Пробач мені, синку!” Поліція опитала всіх сусідів, але ніхто нікого не бачив. Олеся з Миколою ухвалили для себе рішення. Жінка звернулася до найкращої подруги, щоб допомогла з уси новленням Артема, за документами знайшли матір, вона написала відмову, і Олеся з Миколою вдруге стали батьками. Тепер у них щаслива родина та двоє чудових дітей. Життя набуло ще більшого сенсу.
