Ганна успішна, самодостатня дівчина (вища освіта, гарна робота, двокімнатна квартира) зустріла та закохалася в Ігоря. Побралися. Жити стали у квартирі дівчини. Свекруха ж дівчину не дуже вітала, ну та невелика біда, живуть все одно окремо. Більше дівчину турбувало те, що чоловік завжди шукає роботу. Знайде роботу, влаштується, попрацює кілька місяців, а потім його скорочують. Що з ним не так, Ганна не розуміла. Ну нічого, думала дівчина, адже колись влаштується на роботу… Якось до них заявилася свекруха. Із двома валізами. Заявила, що зі своїм чоловіком жити вже немає сили, тож переїжджає до них. – Нехай деякий час поживе один, зрозуміє, як воно, – сказала вона. – А чому не до дочки? – поцікавилася Ганна.
– Навіщо ж я в інше місто, на пару тижнів, поїду, якщо син поряд? – Відповіла питанням на питання свекруха. Дні переходили на тижні, тиждень на місяць, а свекруха повертатися до себе і не думала. Воно б і добре, якби хоч у чомусь допомагала по дому. Так ні ж, поводилася як гостя . Тільки й робить, що сидить перед телевізором, та насіння лузгає. Після її такого дозвілля, Ганні доводилося пилососити вітальню. Щодня. Крім того, свекруха любила поплескатися у ванній кімнаті. Користувалася шампунями невістки. Сама нічого не купувала. До того ж регулярно критикувала куховарство Ганни. – А ось моя Томочка дуже смачно готує! – Ну, так і їхали б до дочки! – не витримала якось Ганна.
– Або, хоча б самі готували, якщо моя їжа вам не до вподоби! – Синку! – заверещала свекруха. – Твоя дружина мене шматком хліба дорікає! – Ганно, ну навіщо ти так? Хіба мама нас об’їдає? – Спробував заступитися за маму синочок. Але Ганна вже зірвалася. – Не нас, а мене. Ти ні гроша в будинок не приносиш! Знову без роботи сидиш! Я виходила заміж, щоб почуватися захищеною за спиною чоловіка, а не годувати двох дорослих, здорових утриманців! – Ти дозволиш їй так говорити про свою матір? – закричала свекруха вже на сина. – А що він може сказати? Покомандувати мною? Так таке право заслужити треба! Коротше так, щоб за годину вас обох не було в моєму домі! – сказала Ганна, і пішла на кухню, грюкнувши дверима. Чоловік через двері намагався вибачитися. Але безрезультатно. Довелося їм з матір’ю покидати квартиру Ганни. Вранці Ганна пішла до РАГСу і подала заяву на розлучення. Нахлібник їй не потрібен.
