Росла я у звичайній родині, де особливо не було грошей, але було кохання одне до одного. Крім мене, у батьків була моя молодша сестра Аня. Ми любили проводити час разом, грати в настільні ігри, гуляти на природі чи просто дивитися фільм. З сестрою ми були дуже близькі, знали один про одного всі таємниці та переживання, рідко сва рилися, завжди радилися та щиро раділи успіхам один одного. Час пролетів швидко, я виросла і закохалася. Микола, мій одногрупник, був чудовим хлопцем, але теж із бідної родини, тому весілля у нас не було, тільки розпис, де були найближчі нам люди. Після навчання ми пішли працювати, обидва намагалися, отримували непогану плату та зважилися на іпотеку. Через рік після мого одруження, про своє «особливе становище» оголосила Ганна, тому вона теж виходила заміж. Цього разу весілля її організували наші батьки, про те, чому саме так, я розпитувати не стала, бо бо ялася зіnсувати атмосферу свята, хоч і було прикро, що мені в цьому відмовили.
Чоловік сестри теж виявився небагатим, але вже тоді працював, тож забрав її до себе на орендовану квартиру. Вона ще тоді вчилася і працювати не надто тягнулася. На це Різдво ми зібралися у батьків. Я приїхала ще 5 числа, щоб допомогти мамі приготувати все до вечері та прибрати вдома. Аня з чоловіком приїхали 6 увечері, нічим особливо не допомагала, посилалася на округлий животик. Сама вечеря пройшла чудово, ми сміялися і розповідали історії, як у добрі старі часи. А потім мама покликала нас допомогти на кухні, помити посуд. Я одразу розпочала роботу, а сестра залишилася за столом. Мама вибігла з кухні, а потім повернулася з двома пакетиками та новиною про те, що вони з батьком дуже хочуть допомогти нам двом фінансово.
Я була дуже вражена такою звісткою, адже батьки ніколи не заробляли багато і не думала, що мають можливість щось відкласти. Проте моє розчулення минуло, коли я зрозуміла, що сестрі дали втричі більшу суму, ніж мені. – Мамо, а що це за нерівне кохання у вас з татом? – Доню, ну ти ж маєш розуміти, що в Ані скоро з’явиться дитина, їм потрібен стартовий капітал, щоб купити власну квартиру, а ви й самі здатні все сплатити. Тобто мама сама усвідомлює, що сестра ніколи грошей не заробляла, не розуміє, що це, але при цьому їй допомога більше потрібна, а те, що ми з чоловіком самі оплачуємо іпотеку, і ще їм допомагаємо, то нічого? На прощання я чесно сказала родичам, що мене обра жає така нерівність. Сестра з мамою одразу вдарилися у сльози, батько тільки відвернувся. Не знаю як після цього мені з ними спілкуватися? Ми досі не спілкуємось, і я не знаю, чи потрібно? Адже якби вони мене любили, то не вчинили б?
