Це було опівночі. Холодна зима. Діти вже давно спали. Мені дзвонять із невідомого номера і повідомляють, що мій чоловік застряг у якомусь болоті і не може звідти вибратися. А телефон вимкнувся. Спочатку подумала, що мене розігрують, але потім зателефонувала до чоловіка, і переконалася, що телефон вимкнений. А це означало, що йому потрібна була допомога, а я не знала, як йому допомогти. Я зателефонувала батькам чоловіка, але вони не відповіли, вже спали. Зателефонувала до служби порятунку, але мені відповіли, що одна машина на виклику, інша не заводиться, і треба почекати до ранку. Тоді я зателефонувала водієві евакуатора, щоб він приїхав, і ми змогли б допомогти моєму чоловікові. Він спершу їхати не хотів.
Була ніч, темно, холодно. Просив почекати до ранку, але чоловік замерз би до ранку в такий мороз. А вже nлакала в слухавку і ледве його вмовила приїхати за подвійну плату, а сама зателефонувала своїм батькам, щоб вони доглянули дітей, поки я їду рятувати чоловіка. Водій евакуатора всю дорогу скаржився на мого чоловіка, не розуміючи, навіщо він туди поперся. Він швидко знайшов машину мого чоловіка, але він був глибоко в болоті і до ранку точно не вдалося б її звідти витягти. Тоді ми сіли до кабіни евакуатора, щоб не замерзнути.
Ближче до ранку батьки чоловіка передзвонили і, дізнавшись про те, що сталося, одразу на тракторі помчали на допомогу. Вони принесли пледи та гарячий чай, щоб ми не мерзли. Коли ми благополучно повернулися додому, до мене підійшов свекор і попросив стежити за його сином, оскільки він великий авантюрист і завжди потрапляє в такі ситуації. Коли він жив із мамою, мати за ним стежила. А зараз мала дружина за ним простежити, щоб він не потрапляв у такі авантюри. Згодом ми розлу чилися. Я втомилася терпіти його витівки. У мене є діти, є кого виховувати і за ким стежити, а не за дорослим чоловіком.
