Незважаючи на те, що батьки Віри були проти її шлюбу з Іваном, вона все одно вийшла за нього заміж, незважаючи на плітки в селі. Протягом багатьох років вони всім довели, що їхня любов здатна подолати всі проблеми та негаразди, батьки це зрозуміли, але було вже пізно. Після того, як не стало батьків, сестра Віри, залишилася жити сама в сільському будинку. Жінка з чоловіком постійно їй допомагали, вирішували разом труднощі, що виникали у незаміжньої Віки. У відповідь на їхню доброту, Віка пекла пироги, пригощала сестру та чоловіка. Так як вони жили дуже близько, Віка постійно була у сестри, навіть іноді залишалася з ночівлею.
Сусіди, бачачи, що сестра постійно була у Віри, почали розпускати плітки і пускати чутки, що вона все це робить для того, щоб відбити чоловіка у Віри. Такі чутки доходили і до сестер, але у відповідь вони просто сміялися і казали, що дуже люблять одне одного, ніколи в житті такого не станеться. Одного разу, у Віри різко погіршився стан здоров’я, її треба було терміново покласти до ліkарні, і Віка одразу ж заклопоталася, сказала, що подоглядає чоловіка. Поки сестра лежала в ліkарні, Віка доглядала чоловіка своєї сестри, і підступно домоглася його розташування. Повернувшись додому, Віра помітила дивні зміни у поведінці не тільки чоловіка, а й сестри.
Для того, щоб вирішити це питання, вона попросила чоловіка делікатно натякнути її сестрі, що вже час дати їм спокій і піти до себе додому. Чоловік подивився на неї і тоді Вірі стало зрозуміло, вона втратила чоловіка тоді, коли пустила до себе так близько свою рідну сестру. Михайло пішов до Віки того ж дня, зібравши всі свої речі, а Віра залишилася зовсім одна в цьому величезному й порожньому будинку. Все село було в подиві цієї новини, всі зви нувачували Віку в тому, що вона ви нна, що вчинила дуже nідло, але сестрі було все одно, вона вважала головним те, що вона побудувала своє щастя.
