Начальниця попросила мене купити чотири однакові подарунки для чоловіків нашого колективу. Вона доручила мені це завдання, виділила на це гроші, і я пішла до найближчого цілодобового супермаркету. Я купувала все за списком, який дала мені начальниця. Купила чотири шоколадки з карамеллю, чотири пінки для гоління, чотири листівки, а на касі попросила дати чотири однакові подарункові пакети. Касирка подивилася на мене якось дивно, а потім собі під ніс пробурмотіла: “Яка вертихвостка попалася, зі скількома мужиками плутається!”. Її слова я виразно почула, і не лише я. Усі, хто стояв у черзі, чули це. Мені стало неприємно від цієї ситуації.
А я мовчати не звикла. Якщо промовчу в цей момент, то весь день пам’ятатиму про це, і мене це турбуватиме. Адже якщо я не проясню ситуацію, ці люди ще довго будуть мене згадувати і шушукатися, а мені буде від цього. І я вирішила поставити касирку на місце. -У нас у відділі багато чоловіків працює, а у нас річниця заснування компанії. І ми даруємо всім чоловікам однакові подарунки. Вони нам завжди однакові подарунки дарують, от і ми їм даруємо однакові, щоби хтось не відчув себе обділеним. А я бачу, що у вас жіночий колектив, і попрошу заздрити мовчки.
Касирка почервоніла від моїх слів, а я з полегшенням зітхнула. Позаду мене люди навіть почали реготати. Забрала я свої пакети та пішла з гарним настроєм. Ось навіщо вона лізла до мене із запитаннями? Адже я зовсім стороння для неї людина. Вона мене не знає, але робить висновки щодо моїх покупок. І якщо таке трапляється, обов’язково потрібно поставити цю людину на місце, щоб наступного разу вона вже говорила, добре подумавши. А насамперед треба поставити його на місце для власного душевного спокою. Адже якби я нічого не сказала, і касирка, і всі люди в черзі подумали б про мене багато гидот, Обов’язково потрібно було роз’яснити ситуацію.
