Моя сестра Віка живе із чотирирічним сином у наших батьків. З чоловіком у них не зрослося, а особистим житлом на той момент ніхто обзавестися не встиг – всі жили на орендованих квартирах. Колишній її і зараз платить аліменти, зрідка зустрічається з дитиною, але самій Віці допомагати не хоче. А вона мріяла про те, щоб скоріше від батьків переїхати, і мені заз дрила – можу собі дозволити оплачувати квартиру в центрі, з чудовим краєвидом та за десять хвилин від метро. Заздрила вона по-доброму, як мені здавалося. Тому, коли я з друзями їхав у відпустку за кордон, на запитання Віки про те, чи можуть вони там із племінником пожити, я сказав, що можуть. Квартира все одно б пустувала, а так хтось там забереться, квіти поллє, холодильник спустошить.
Мені це було лише на руку. Два з половиною тижні я жив як у раю на курорті, а Віка насолоджувалася життям без батьків. Вона мала поїхати до мого повернення, але сестра з племінником зустріли мене обідом. Потім вони на вечерю затрималися. Я чекав, що вони переїдуть з наступного тижня, натякав Віці, що спасибі їй, звичайно, але настав час і додому їм вирушати, але сестра вдавала, що не розуміє. Вона щосили намагалася прибирати по будинку, готувати для мене, а малюк навіть не заважав мені відпочивати після роботи. І так було ще два дні, до середи, доки я прямо не сказав Віці, що їй треба їхати.
– Можна ми ще трохи поживемо в тебе? Клянуся, ні я, ні Кирюша тобі не заважатимемо. Ми ходимо навшпиньки, не шумимо. Ти й не помітиш, що ми тут, – благаючим голосом казала вона. – Просто не хочу поки до мами з татом. Вони завжди дорікають мені, що без роботи сиджу, що Кирила неправильно виховую… А я можу з аліментів віддати тобі частину за оренду. І ось що сказати про це? Поки що я дав Віці добро – на тиждень. Але впевнений, що після цього вона попроситься ще затриматися. З грошима чи без – я не особливо хочу жити із сестрою та дитиною. У мене і так туго з особистим життям, а так його взагалі не буде. Мені шкода сестру, хочу для неї найкращого, але не в моїй квартирі. Якби їй вдалося знайти щось дешеве для них з Кирилом, я б навіть трохи допоміг грошима. Ми просто достатньо дорослі, щоб жити разом.
