Коли Ольга Захарівна постаріла і стало важко управлятися з господарством, дочка запропонувала їй продати свій будинок в передмісті і перебратися в їх з чоловіком двокімнатну квартиру. Потім, вони обміняють свою двокімнатну квартиру на трикімнатну. Різницю оплатять за рахунок грошей, виручених від продажу будинку. Шкода було старенькій розлучатися з будинком, де пройшло все її життя. Та що поробиш, старість – не радість… Вже три місяці жила Ольга Захарівна у дочки з зятем. Спала в кімнаті з онуком. Прислів’я “в тісноті, та не в образі” не дуже-то і підходило до їх випадку. Ні, образ і сва рок не було, але все ж і Ольга Захарівні було незручно, і діти їй доставляли незручності. А з обміном квартири поки справи не рухалися.
– Таня, щось довго не вирішується питання. Чому? – запитала вона якось дочка. – Ох, мамо… Ігор хоче знайти такий варіант, щоб і квартиру трикімнатну роздобути, і ще грошей залишилося, щоб машину нову купити. А такого варіанту все знайти не може, – сумно сказала дочка. Зрозуміла Ольга Захарівна, що з хотілками зятя вони ще довго будуть жити в цій квартирі. І вирішила взяти процес у свої руки. Попросила онука принести їй газету з оголошеннями. Знайшла те, що шукала. А ввечері зібрала сімейну раду. – Я вирішила так, – почала вона.
– Трикімнатна квартира нам не потрібна. На ту суму, яка у мене є, я купую двокімнатну квартиру для себе. Ось, знайшла підходящий варіант: і по грошах укладаюся, і будинок по сусідству, і квартира на першому поверсі, мені буде легше виходити на вулицю. Можете самі пошукати інший варіант ближче до себе. Але щоб або ліфт, або перший поверх. А після мене квартира залишиться Ванюші. Ви відразу телефонуйте, домовляйтеся і йдіть дивитися квартиру… Через місяць Ольга Захарівна вже жила в своїй квартирі.
