Людмила Петрівна знову мало не з порога почала сипати зауваженнями. -Андрію, а ти бачив, що у вас лампочка перегоріла? Та й дверцята від шафи пора б полагодити, вона не закривається. Як можна так жити! -Ну і що! – буркнув Андрій і скоса глянув на дружину. -І не забудь, що завтра маєш до мене зайти і двері нові встановити, – доповнила теща, -Не забуду, – все так само похмуро відповів хлопець.
-Ну не обра жайся, Андрюш, мамо права, у нас лампочка ще тиждень тому перегоріла! – Спробувала згладити ситуацію Наташа. Андрій підвівся і став одягатися. -Ну куди ти? -За лампочками! Андрій зло крокував вулицею. Людмила Петрівна була частим гостем у їхньому будинку. Вони з Наталкою були одружені три роки. Протягом усього цього часу Людмила Петрівна постійно лізла зі своїми непроханими порадами.
-Ніби я маленький хлопчик! – обурився Андрій. Він спеціально пішов довгою дорогою, щоб максимально відстрочити своє повернення додому. Коли повернувся, теща вже встигла втекти. -Андрію, йди до столу, суп охолоне! – покликала дружина. Того дня він усе висловив дружині про те, що думає про її маму. Вони міцно посварилися. Наташа вважає, що претензії Андрія перебільшені, а Андрій вважає, що в життя сім’ї не повинні втручатися інші люди.
