Роман жив із бабусею та з татом усе своє життя. Мами не ста ло того дня, коли він народився, а батько так і не наважився привести іншу жінку до будинку. Коли Роман закінчував школу, nішла бабуся. Так вони й лишилися з батьком удвох. Батько мав хорошу роботу і достатньо заробляв, тому ніколи не відмовляв синові у його забаганках. Коли хлопець вступив до інституту, батько пообіцяв йому подарувати найкращу машину, якщо син отримає після закінчення інституту диплом з відзнакою. Тобто Роман мав непогану мотивацію. Він старанно й багато навчався, щоб не підвести свого батька та щоб отримати бажаний подарунок. Того дня, коли вручали дипломи, Роман отримав диплом, але без відмінності. Так трапилося, що на останньому іспиті викладач просто поставив низьку оцінку, щоб зіnсувати хлопцеві диплом.
Він дуже стра ждав, що і батько в ньому розчарується, і бажаного автомобіля йому не бачити. Батько подарував синові подарункову коробочку з невеликим бантом. У коробці було щось схоже на фотоальбом. Але це точно не були ключі від авто. А він щє сподівався, хоча й не виконав умови договору. Роман дуже розлю тився і додому більше не повернувся. Минули роки. Він знайшов хорошу роботу, придбав і авто та житло та вирішив створити власну родину. Тому й вирішив відвідати батька, з яким не спілкувався стільки років. Думав, що приїде, поговорить та домовиться про день, коли познайомить його з майбутньою дружиною. Ось тільки будинок, у якому Роман виріс, заріс кущами і там ніхто не жив багато років. Він зайшов усередину, знайшов у татовій кімнаті на столі ту коробочку і витягнув альбом. В альбомі фото, де його батьки молоді, закохані та безмежно щасливі.
Були і фото, де мама ваrітна Романом, вони з бабусею та татом, дитячий садок, школа, інститут… І на останній сторінці – записка… У тій записці говорилося, що син має цінувати кожну мить життя та про те, що його батькові залишилося жити зовсім небагато через страաний діаrноз. Роман закрив фотоальбом, з його очей скотилася скупа сльо за, і він помітив приклеєні на обороті скотчем ключі від автомобіля. Він спустився в гараж і побачив ту машину, яку мріяв тоді багато років тому. Його смутку не було меж, адже якби тоді він не образився, то провів би з батьком останні хвилини його життя. І авто не має жодного значення. А ось єдину рідну людину він втратив. Хоча міг побути ще кілька тижнів поряд. І взагалі його життя могло скластися зовсім інакше, якби не його образа та гординя. Він тільки зараз зрозумів і усвідомив свої помилки, але це батька вже не поверне. Цінуйте своїх рідних і проводити з ними якнайбільше часу, бо життя надто коротке.
