Наближався Новий рік, але Марина Григорівна більше не чекала на нього з нетерпінням. Їй уже шістдесят п’ять років, чоловіка не стало десять років тому. Донька жила в Італії, на Новий рік не приїжджала лише влітку на тиждень, а потім знову поверталася до своїх справ. Марині Григорівні було сумно і самотньо весь рік. Ось і цього Нового року вони не приїдуть. Марині Григорівні зателефонувала її найкраща подруга та повідомила, що надвечір до неї приїдуть гості. Вона не розуміла, про що каже подруга. А та розповіла їй про те, що знайшла сайт знайомств, зареєструвала там і себе, і її пошукала компанію, з ким можна зустріти Новий рік і знайшла двох елегантних чоловіків.
Марина Григорівна сказала, що нізащо на це не погодиться, але подруга повідомила, що вже пізно, вона дала її адресу тим чоловікам і вони приїдуть о шостій. Сказавши це, подруга кинула слухавку, а Марина Григорівна так і лишилася стояти з телефоном у руках. Ну що робити? Почала готувати страви, щоб зустріти гостей. О шостій вечора зателефонували у двері, а відчинивши двері Марина Григорівна була приємно здивована. За дверима стояв Іван – її перше кохання. Вона одразу його впізнала та запросила до будинку. Іван сказав, що на фотографії на сайті одразу її впізнав та підмовив друга на цю зустріч, щоб її побачити.
Їй було дуже приємно спілкуватися з ним. Вони згадували школу, говорили, сміялися та добре проводили час. Раптом ще раз подзвонили у двері. Марина Григорівна пішла відчиняти. За дверима стояла дочка, з чоловіком та дітьми. Вони вирішили зробити сюрприз і наперед нічого не говорили матері. Марина Григорівна дуже зраділа їхньому приїзду і запросила всіх за стіл. Зрештою, у неї вдома стільки гостей і все весело проводять час. Говорять, як зустрінеш Новий рік, так і мине рік. Здається, для Марини цей рік обіцяв бути дуже цікавим.
