Марина винаймала кімнату в самотньої бабусі. Працювала в агенції з маркетингу, на невеликій посаді. Батьки жили далеко, тож у столиці дівчина жила одна. Марина була симпатичною дівчиною, увагою чоловіків не обділена, але все чекала на свого “принца на білому коні”. І дочекалася… Того дня до них до агенції прийшов новий замовник, Максим Семенович. Високий, стрункий, красивий, трохи старший за неї. Директор агентства Ольга Захарівна покликала Марину до себе обговорити замовлення. Обговорення пройшло штатно, якщо не брати до уваги того, що дівчина мліла від спілкування з Максимом. Той помітив, що звернув на дівчину увагу, і вирішив скористатися нагодою. – Марино, можна з вами поговорити, – Макс чекав її після закінчення робочого дня.
– Так, – Марина вже була закохана в нього. Макс запросив її до кафе, галантно доглядав, потім відвіз дівчину до неї додому. Те саме було і наступного дня. А на третій день, коли Макс зрозумів, що Марина вже поплила, вирішив приступити до суті. Ні. З дівчатами Макс проблем не мав, і затягти Марину в ліжко не було його метою. – Мариночко, а ти могла б зробити проект сама, без агентства? Звичайно ж, я заплачу. – Зможу. Без проблем. – запевнила Марина. – Тоді давай так і зробимо, – сказав Макс, і вони переступили до обговорення. Зрештою дійшли згоди. Марина зобов’язалася зробити проект за тиждень, при цьому за ціною, втричі дешевшою, ніж за це брало агентство. Закохана Марина, звичайно ж, відмовлялася від винагороди. Але Макс наполяг. – Будь-яка робота має бути оплачена, – сказав він. Через тиждень Макс отримав готовий проект, а Марина гроші. На цьому їхні стосунки скінчилися.
Дівчина була пригнічена. Вона думала “кохання”, а виявилося – “бізнес”. На додаток до цього розчарування, її ще й вигнали з роботи. За те, що відвела клієнта в агенції… Марина сиділа на лавці біля під’їзду та плакала. – Якісь проблеми? – Запитав сусід, що проходить повз. – А вам яка справа? – шмигнула носом Марина. – Ну… Почнемо з того, що ви мені давно подобається, – сказав Андрій. – Мене з роботи вигнали, – заревіла Марина. Потім, заспокоївшись, розповіла молодій людині все, що з нею сталося. – Ну а з Максом що? – Та пішов він! – А знаєте, з роботою я зможу вам допомогти. – Як? – Я кондитер. Замовлень безліч. Навіть працівників найняв. Але на кожен виріб потрібна своя картинка, рекламне оформлення. А в мене цього часу немає. Впораєтеся? – Впораюся, – усміхнулася Марина… Через півтора роки Андрій зустрічав біля пологового будинку Марину, та його сина Тошу.
