Світлана вийшла з ліkaрні вся у сльо зах. Страաний діаrноз її дочки Віки підтвердився, у неї практично невиліковна хво роба. Світлана сіла на лаву біля ліkарні і дала волю сльо зам. Вона не розуміла, за що, чому саме з її дитиною трапилося таке rоре. Адже Віці було лише 5 років. Така маленька і вже практично приречена. На ліkування були потрібні великі гроші. Лікар сказав, що є лише один доктор у країні, який може допомогти. Але в нього черги на місяці розписані вперед. У маленької Віки не було стільки часу. Світлана йшла додому, вона не помічала нічого навколо себе. І тут їй дорогою попалася церква.
Вона вирішила зайти всередину, тільки не знала, як поводитися. Люди довкола тихо молилися біля ікон. Світлана обрала одну ікону, стала навпроти і почала просити про одужання дочки, більшого Світлані нічого не потрібно було в цьому житті. Наступного дня Світлана знову пішла до ліkарні за ана лізами. І тут вона помітила маленьку дівчинку, трохи молодшу за Віку. Дівчинка вибігла на дорогу, на цей момент з-за рогу виїхала машина на великій швидкості. Світлана одразу кинулася на дорогу за маленькою дівчинкою. У дівчинки з рук вилетів м’ячик, Світлана схопила її за руку, вони разом впали на землю. Машина розчавила м’ячик, від нього нічого не лишилося.
У цей момент до них підбіг батько дівчинки. Він допоміг піднятися Свєті, почав дякувати їй, сказав, що виконає будь-яке прохання. Світлана сказала, що їй нічого не потрібно. Але коли вона дійшла до лікарні, до неї на зустріч вибігла медсестра. Вона сказала, що саме цей чоловік і є тим самим ліkарем, який може виліkувати Віку. Світлана знову побігла за ним, єдине, що вона сказала: -Врятуйте мою дочку! Після довгих і важких процедур ліkар нарешті повідомив, що Віка здорова. Вона ще відчувала слабкість, але це скоро минеться, головне, що хво роба позаду.
