Віра спокійно та недбало повідомила чоловіка Віктора, що подає на розлу чення і вже навіть подала документи. Віктор сторопів від такої заяви і запитав: – І що тебе примусило прийти до цього? Віра змінилася на обличчі. Здавалося, вона у прямому сенсі дивиться на чоловіка (без п’яти хвилин колишнього) зверхньо. – Я втомилася вдавати щастя і втомилася працювати! Мені потрібне більш розкішне життя! Мені більше нестерпно жити за таких умов. Розлу чення пройшло без пригод, і Віктор бачив двох своїх хлопчиків у вихідні та свята. Через рік Віктор познайомив хлопців зі своєю новою дружиною, Любою, і вони, здавалося, одразу добре порозумілися. Віра ж у цей час не могла заспокоїтись. Її дратувало, що Віктор отримав після розлу чення їхній великий заміський будинок (і неважливо, що цей будинок Віктор збудував зі своїм батьком) і платить, на її думку, недостатньо аліментів, хоч і добре одягав хлопчиків і постачав їх найновішими гаджетами.
Віра не могла заспокоїтись, коли запросила Віктора на чай, сподіваючись помиритися з ним, але він відмовився і погодився говорити виключно про дітей. Ну, що вдієш… Віра вирішила рухатися далі! Якось Віра зателефонувала колишньому чоловікові і повідомила, що хлопчики житимуть із ним, бо в її житті з’явився новий чоловік, який не захоче виховувати чужих дітей. Віктор здивувався, звичайно ж, але Віра вже займалася документами; це в її стилі: робити щось і лише потім говорити. Віктор і уявити не міг, як він виховуватиме хлопчиків один. Він їх любив більше життя, все готовий був віддати за них, але багато чого робити по дому не міг.
Раніше він міг і без цього жити, але діти не повинні від цього стра ждати. Віра сказала, що залишить хлопчиків з їхнім батьком лише на два тижні, поки вона буде у відпустці, а Віктор нічого краще придумати не міг, як попросити Любу допомогти йому з дітьми. Два тижні перетворилися на місяць, потім на два, а Віра так і не подзвонила колишньому, щоб забрати хлопчиків. Незабаром Віктор зрозумів, що Віра залишила хлопчиків із ним назавжди, і відчув полегшення, що йому більше не доведеться мати з нею справу. За ці два тижні він лише сильніше переконався, що Люба – ідеальна жінка для нього. Вона була дуже турботлива і терпляча, і була лише рада проводити час з дітьми Віктора!
