Галина метушилася на кухні, збирала овочі для салату, зараз потрібно дістати м’ясо, зробити котлетки. У цей момент прийшов її чоловік Вітя. – Що так бігаєш по кухні, гостей важливих чекаємо? – Так Ірина з чоловіком і сватами повинні приїхати, ось вирішила трохи приготувати. -І ти ще намагаєшся щось робити? Я бачити доньку не можу, хочу піти на весь день працювати. – Вітя, ми ж батьки, повинні бути мудрішими. Давай добре їх приймемо. – Ні, я сказав. Піду до мужиків в гараж. Вітя вважав свою дочку справжнісінькою егоїсткою. Галина всередині себе теж це розуміла, але не хотіла миритися з цією думкою. Вона вірила, що все вляжеться і буде добре.
У родині Галини та Віктора було двоє дітей. молодший син і старша дочка Ірина. Після школи вони обоє поїхали до міста. Син вивчився на механіка, одружився. Він часто з дружиною і дітьми приїжджає в село до батьків. А ось у Ірини не все так радісно. Вона уявила себе міською, стала приховувати від усіх, що сама з села. Рідше стала приїжджати до батьків. Знайшла собі нареченого. Вона не хотіла навіть знайомити чоловіка з батьками, бо боялася, що вони її зганьблять перед новою сім’єю. Все ж наречений Ірини був з вищого світу, батьки аристократи. Ось і Ірина хотіла здаватися такою ж витонченою, а не звичайною дівчиною з села.
Але наречений все ж наполіг на знайомстві. Галина думала, що все пройшло добре, тому що вони мило розмовляли зі сватами, та й наречений виявився дуже привітним. Тільки після цієї зустрічі Ірина довго лаяла батьків за те, що вони не знають правил етикету. Батько тоді психанув і сказав, що не хоче бачити дочку. Ірина не запросила їх на весілля, сказала, що так їй буде спокійніше. Але все ж свати хочуть зберегти спілкування з батьками Ірини, та й сам наречений цього хоче. Тому вирішили приїхати до них в село, в гості. Тільки от сама Ірина влаштувала скандал, що не хоче в село їхати. Наречений залишився з нею, а ось свати все ж поїхали додому до Галини з Віктором.
