Я працюю в Італії та забезпечую дочок усім, що вони хочуть. Але моє терпіння урвалось, коли одного разу таємно один від одного вони дзвонили мені і просили гроші

ПОЛИТИКА

Я щороку приїжджаю додому на Різдво і мої доньки добре про це знають. В Італії я вже 19 років, за цей час обом дочкам я весілля профінансувала, двокімнатні квартири їм купила… Мої дочки взагалі мирно співіснувати не можуть, і цим вони мене дуже засмучують. Старшій, Людмилі, 40 років, молодшій, Наталії, 37. Дорослі пані, а поводяться як маленькі діти. Якщо я висилаю їм посилки з Італії, то маю обом відправляти однакові, бо навіть зайва пачка кави, вислана одній з них, може спричинити конфлікт. Живуть вони недалеко один від одного, часто заходять один до одного в гості, тому приховати щось неможливо.

Тому я, знаючи це, даю їм двом однаково, і все порівну: висилаю Людмилі 300 євро, отже, і Наталі таку суму повинна дати. Купила курточку молодшій, треба таку вже купувати старшій, іноді до смішного доходить, тому що вони одягаються як близнюки. Одним словом, мені неприємна така їхня поведінка. Через них я навіть додому на Різдво не поїхала, бо вони ще з грудня стали мені дзвонити таємно один від одного, і просити у мене гроші. Старшій доньці потрібно 10 тисяч євро, вона дуже хоче машину, вже навіть обрала собі добрий варіант, не новий Mercedes-Benz, залишилося тільки щоб я приїхала і все сплатила. А молодша просить у мене гроші на ремонт квартири, вони дизайнера замовили, планують щось грандіозне, і їй також потрібно щонайменше 10 тисяч євро.

У мене є гроші, але я їх коплю, щоб собі квартиру купити, бо я працюю, працюю, а собі так нічого і не придбала! Вирішила, що додому не поїду, а дочкам скажу, що моя італійка, яку я доглядаю, захво ріла, і мені треба залишитися. Приїду вже на Великдень, навіть їм нічого не говоритиму, куплю квартиру і відразу оформлю на себе, а після цього вже поставлю дочок перед фактом. І нехай буде, що буде! Я бачу, що скільки б я дочкам не давала, їм ніколи не буде достатньо, вони постійно придумують, що їм ще потрібно, а я втомилася від їхніх суперечок. Хоче машину Люда – нехай сама на неї запрацює, так само і Наталя – хоче дизайнерський ремонт, будь ласка, але за власний кошт! Хіба я не права?