Я жінка, яка розлу чилася зі своїм чоловіком, коли нашій дочці Діані було лише п’ять років. Незважаючи на те, що мій чоловік покинув нас, він пообіцяв допомагати нам усім, що зможе. Це було наприкінці 1990-х, під час економічної кризи, і ми обидва відчували, що окремо можемо досягти більшого, ніж разом. Коли Діана підросла, вона досягла успіху в школі та спорті, особливо у волейболі. Вона теж була гарна, з довгим волоссям та зеленими очима. Незважаючи на те, що Діана привертала шанувальників, вона не звертала на них особливої уваги, доки не зустріла Тараса.
Він був багатий, красивий і водив гарну білу машину, змушуючи Діану почуватися принцесою. Ми з Діаною жили скромно, але задовільно, маючи все, що нам потрібно. Ми разом подорожували та досліджували Європу. Діана вільно говорила англійською та французькою, але ми ніколи не зосереджувалися на накопиченні багатства, просто насолоджувалися своїм життям. Коли я нарешті познайомилася з Тарасом, я турбувалася, що Діана соромиться нашого скромного способу життя.
Але я була чесна і відкрита з ним, пояснивши нашу ситуацію і плани на майбутнє. Ми добре порозумілися, і я відчула впевненість у виборі Діани. Діана і Тарас планували своє весілля, але ходили чутки, що багаті батьки Тараса не схвалювали її як дружину свого сина. Тим не менш, я довіряла вибору Діани і сподівалася, що вона буде щаслива. Зрештою, Діана вирушила до будинку батьків Тараса, і вони дуже тепло зустріли її. Тепер вони одружені, і я пишаюся тим, що Тарас мій зять.
