У дитинстві я проводив щоліта та деякі зимові канікули з бабусею та дідусем. Сільські зими були просто чудові, на відміну від міських, і санок було достатньо. Мої батьки постійно працювали і не встигали піклуватися про мене, але дідусь був моїм наставником. Спочатку я його дуже боя вся, але потім зрозумів, що він суворий, але справедливий. Моя бабуся була дуже добродушною жінкою, хоч і пережила багато чого. Я любив слухати історії з їхнього життя. Вони обидва виросли в дитячому будинку та познайомилися там же. Після того, як діду та бабусі виповнилося по 18 років, вони одружилися та переїхали до села, вони все життя і прожили разом.
Якось, коли я навчався у третьому класі, я хотів купити собі ролики, але батьки сказали, що у них немає таких грошей. Я знав, що у моїх бабусі та дідуся були заощадження, тому я запитав їх, чи можуть вони позичити мені гроші. Дідусь погодився, але за умови: – Ми дамо тобі ці гроші за однієї умови: ти маєш акуратно скласти дрова, які я наколов. Я погодився, думаючи, що зможу закінчити цю справу швидко. Але це виявилося складнішим, ніж я думав. Я працював над цим весь день і до глибокого вечора. Дідусь спостерігав за мною з кухонного вікна і лукаво посміхався.
Наступного ранку я продовжив складати дрова, не бажаючи кликати на допомогу друзів і розчаровувати дідуся. Через півдня напруженої роботи я покликав дідуся, щоб він подивився на мою роботу. Він похвалив мене та дав обіцяні гроші. Але потім він сказав те, що мене зачепило: – Ми все одно могли б купити тобі ці ролики, але ти оцінив би їх? Тепер ти знаєш, як важко заробляти гроші, і краще розумієш їхню цінність. Я повернувся до міста і купив ролики своєї мрії. Я катався на них з великим задоволенням і добре їх доглядав. Я ніколи не забуду урок, який мій дід дав мені про важку роботу та цінність грошей.
