Я ріс лише з мамою. Мій батько пішов від нас, коли мені було лише чотири роки, і моя мати невпинно працювала, щоб забезпечувати нас. Вона дала мені все, і я був такий вдячний за все, що вона зробила! Після закінчення університету я зустрів Олесю, і ми дуже покохали одне одного. Я знав, що якщо й одружуся, то тільки з нею. Однак вона дуже хотіла вийти заміж і не хотіла довго чекати. – У мене ще немає власного будинку, і я тільки почав працювати, – сказав я під час чергової розмови. – Ми можемо жити у твоєї мами, – запропонувала Олеся.
Я вагався, але й знав, що моя мати любить мене і не відкине мене, тож я почав обмірковувати це. Олеся почала тиснути на мене, щоб я ухвалив рішення, але я все ще не був певен. – Або одружимося зараз, або не одружимося взагалі, – поставила мені моя ультиматум без п’яти хвилин дружина. Я поступився під її тиском і відвіз її на зустріч із мамою. Олеся впевнено сказала мамі, що після весілля ми житимемо у її квартирі. Але мама відвела мене на кухню для особистої розмови.
– По-перше, я не дозволю тобі тут жити, – твердо сказала мама, – а по-друге, якщо твоя подружка ставить тебе в таке становище, то вона насправді тебе не любить, а використовує тебе, щоб утерти своїм подружкам носи, показуючи, що вона нічим не гірша за них. Я знав, що моя мати мала рацію. Я вирішив зробити перерву у наших відносинах і сказав Олесі, що нам треба поговорити. Вона зли лася і зви нувачувала мене в тому, що я її не люблю, але за кілька днів я дізнався, що вона вже зустрічається з іншим. Зрештою, мамина рада виявилася найкращою. Невдовзі я знайшов ту, хто дійсно любив мене, і ми збудували життя разом.
