Іван познайомився з Оленою п’ять років тому, коли на відпочинку гостював у бабусі та дідуся на селі. – Привіт як тебе звати? – спитав Іван у Олени, яка була там зі своїми друзями. -Я Олена, – відповіла вона. Вони якийсь час грали разом, і Іван відчув дивний зв’язок із цією дівчиною. Минули роки. Тепер вони обидва були в університеті та знову зустрілися на вечірці. – Олено, це ти? – здивувався Іван. – Так, це я! Не можу повірити, що ми обидва тут, – відповіла Олена. Всю ніч молоді люди розмовляли та впізнавали один одного краще. Коли вони вже зблизилися, мати Олени почала помічати це. – Олено, ти, здається, закохана. Мене не обдуриш! Хто він? – спитала якось її мати. – Це Іван, мамо. Він приголомшливий, – відповіла Олена.
Батьки Івана теж помітили зміну сина. – Її звуть Олена, і я думаю, що закоханий у неї вже ціле життя, – зізнався Іван. Настало літо, і батьки Івана поїхали до села знайомитись з батьками Олени. Але щось здавалося було негаразд. – Я маю тобі щось сказати, – сказала мати Олени. Потім вона розповіла Олені історію про те, як її зра див чоловік, який покинув її, коли вона була ваrітна. На тлі ст ресу від дана дівчина не змогла зберегти дитину. – Цей зра дник – батько Івана, – повідомила жінка. Олена була вражена, але вона все ще любила Івана.
– Мамо, я розумію твій бі ль, але Іван не такий, як його батьки. Він любить мене і не зробить мені бо ляче, – сказала Олена. – Сподіваюся, ти маєш рацію. Я просто не хочу, щоб ти постра ждала, – відповіла мати. Незважаючи на одкровення, Іван та Олена продовжили свої стосунки. Весь час вони проводили разом і були дуже щасливі. Мати Олени побачила, як сильно Іван любить її дочку, і потихеньку почала його приймати. Через роки Іван та Олена одружилися та створили офіційну родину. Вони жили у великому місті, але щоліта їздили до села до батьків. Мати Олени завжди посміхалася Іванові і казала: – Як же нам з тобою пощастило, зятю!
