Довгий час минув з моменту, коли молодий Андрій та його родина жили у скромній сільській хаті, борючись із труднощами кожного дня. Коли скромні врожаї та життєві обставини підкидали безліч випробувань, їм завжди на допомогу приходила стара жінка, тітка Надя. Вона приносила свіжий хліб та молоко, підтримуючи їх у скрутні часи. Через роки ситуація змінилася, і родина Андрія відновила своє матеріальне становище, переїхавши до міста та заснувавши власний бізнес. Якось Андрій, який працює лікарем у місцевій лікарні, почув про нову пацієнтку.
Стару жінку доставили до лікарні з поганим самопочуттям. Коли він побачив її, його серце зупинилося від несподіваного змішання почуттів. Довгі роки минули, але він впізнав тітку Надю – добру жінку, яка допомагала їм вижити, коли вони були у найважчому становищі. Андрій рішуче наблизився до її ліжка, посміхаючись. “Тітка Надя, ви мене впізнали?” – спитав він. Стара жінка посміхнулася і похитала головою на знак згоди. Її очі спалахнули побачивши Андрія, немов спогади про минуле повернулися в її пам’ять.
“Андрійко… так давно не бачила тебе”, – прошепотіла вона слабким голосом. Емоції переповнили серце Андрія. Він вирішив, що тепер настала його черга подбати про тітку Надю, як та дбала про його родину багато років тому. У наступні дні він відвідував її щодня, проводячи час поряд, слухаючи її розповіді про життя, яке сповнене труднощів і радостей. Він намагався організувати найкраще лікування для неї, стежачи за її станом. Він дізнався про її самотність і про те, як вона продовжувала допомагати іншим навіть після того, як вони переїхали. Андрій вирішив повернути борг доброти.
Він організував зустріч тітки Наді зі своєю родиною. Вони прийшли до лікарні, і зустріч старих друзів була душевною та теплою. Вони розповіли про своє успішне життя та бізнес, який вони започаткували. Тітка Надя слухала їх з гордістю та захопленням. Згодом турбота і увага Андрія принесли плоди – тітка Надя почала одужувати. Її здоров’я покращало, і вона почала бачити світ у новому світлі. Вона оцінила всі зусилля, які Андрій та її сім’я доклали до її одужання. Історія про обов’язок доброти та подяки розквітла у світлі нових взаємин. Андрій і тітка Надя знову були пов’язані, але тепер у їхніх стосунках була не лише одностороння допомога, а й взаємопідтримка, дружба та розуміння.
