Ігор прийшов додому з роботи розбитий та зму чений. Під час літніх канікул він працював будівельником. Він знав, що не може розраховувати на підтримку своєї матері. Через рік він закінчить інститут, почне працювати за фахом і одружиться з чарівною дівчиною на ім’я Юлія. Якось увечері після вечері Ігор запитав свою матір Антоніну, чи не планує вона відвідати їхній сільський будинок у вихідні. Антоніна припустила, що вони краще продали б цей будинок, оскільки він розвалювався і в ньому ніхто не жив. Ігор погодився, і вирішили відвідати село у п’ятницю ввечері, взявши із собою Юлю. Літо свого дитинства Ігор проводив у селі, але після того, як поме рли його бабуся та батько, мати перестала відвідувати стару хату. У п’ятницю ввечері вони поїхали автобусом до села, терплячи виснажливу спеку.
Приїхавши, Ігор, Юлія та Антоніна прогулялися селом, привертаючи цікаві погляди місцевих жителів. Вони підійшли до старої хати, що заросла високою травою і кропивою. Обережно увійшли до прохолодного приміщення – і Антоніну охопила ностальгія. Юлія запитала Ігоря, чи він упевнений у тому, що потрібно продати будинок? Чоловік замислився. Антоніна наказала Ігорю принести дров, і незабаром будинок знову ожив. Вони готували, пили чай і відчиняли двері та вікна, щоб впустити тепле повітря. Вдень Ігор та Юля вирушили купатися на річку. Тієї ночі їм було важко заснути, бо будинок скрипів і видавав дивні звуки, наче скаржачись на старість і довгу роз луку з жителями.
Наступного дня Антоніна відправила Ігоря та Юлію оглянути горище, а сама зайнялася шафами та скринями, повними одягу. На горищі Юлія знайшла листа, адресованого чоловікові на ім’я Павло, написаного жінкою на ім’я Поліна. Вона була ваrітна і чекала на повернення Павла. Ігор був спантеличений листом і вирішив запитати про це свою матір. Юлія, проте, запропонувала натомість спробувати знайти автора листа. Молоді запитали Антоніну, чи є в селі люди похилого віку, які могли б щось знати про цей лист.
Антоніна направила їх до літньої жінки на ім’я Зіна, яка жила наприкінці села. Вони відвідали її та показали листа. Після деяких вагань бабуся Зіна розкрила сімейну таємницю : Поліна була ваrітна дитиною Павла, і бабуся Ігоря допомогла їй наро дити до того, як вона та дитина зникли. Вражені цим відкриттям, Ігор та Юлія повернулися до річки, щоб переварити інформацію. Потім Юлія розповіла коханому, що її мати теж звали Поліна, і в неї був суджений на ім’я Павло – і з того моменту вони нескінченно задавалися питанням, чи може бути зв’язок між цими двома жінками…
