Ганна запізнювалася на побачення з Романом, але нічого не могла вдіяти – автобус застряг у пробці. Зрештою, вона вийшла на зупинці і поспішила до кафе, де на неї чекав Роман. Незважаючи на свій вік, Роман намагався одягатися у молодіжному стилі, через що виглядав дещо безглуздо. Ганна була розчарована першим враженням від зустрічі, а Роман продовжував оцінювати її як симпатичну жінку “трохи за п’ятдесят”, яка знає собі ціну. Анна погодилася на зустріч з цікавості. Їй було цікаво, чи змінився, чи став мудрішим з часом? Кожній людині іноді хочеться озирнутися назад і ще раз переконатися, що було прийнято правильне рішення – розлу читися.
З іншого боку, Роман хотів повернутися до їхніх колишніх відносин, про які він згадував із любов’ю та ніжністю. Він так і не зрозумів, чому Ганна раптово пішла від нього. Вони ходили на художню виставку, і Роман виявився освіченою та порядною людиною. Проте Ганна зрештою зрозуміла, що їхні стосунки не мають майбутнього. Чоловік категорично не хотів одружуватись і не приховував цього. Їхні шляхи розійшлися… Зустріч через багато років була випадковою. Розбираючи папери, Ганна знайшла стару записну книжку з номером колишнього коханого і вирішила зателефонувати йому.
Він одразу впізнав її, зрадів дзвінку та запросив на побачення. І Ганна погодилася на зустріч, а потім і сходити на виставку. Поки вони прогулювалися по залі, Ганна відволіклася і забула про Романа, який із задумливим виглядом блукав серед картин. Врешті-решт вони сіли на лавку, і Роман сказав їй, що в нього втомилися ноги. Ганна пошкодувала про цю зустріч і зрозуміла, що в час не змінює людей. Коли вони повільно йшли вечірньою вулицею, Роман запитав, чи побачаться вони знову, і Ганна різко відповіла – НІ!
