Раїса сиділа на лавці у дворі, почуваючи себе нещасною. Тепле, сяюче сонце і ароматний квітучий бузок не приносили їй ніякої радості. У вухах брязкотів голос доньки, що каже, що Раїса набридла їй своїми постійними повчаннями і не варто до неї більше приходити. Раїса так багато зробила для дочки, і її серце розривалося від того, що вона цього не цінувала. Неприємності у Раїси почалися, коли доньці був лише рік. Чоловік Раїси, Віктор, розповів їй, що закохався в іншу жінку і хоче її покинути. Віктор мав квартиру в області, яку йому залишила бабуся, і він запропонував Раїсі переїхати туди з дочкою.
Хоча Раїса була спустошена, вона не мала іншого вибору. Опинившись на новому місці, Раїса почала шукати роботу і в результаті знайшла вакансію зі збирання під’їздів та винесення сміття в сусідніх будинках. Пізніше Раїса отримала однокімнатну квартиру у місті та переїхала туди, щоб донька могла навчатися у школі. З роками у Раїси склалися добрі стосунки із сусідами, і вона продовжувала багато працювати, щоб забезпечити доньку. Коли Ганні, дочці Раїси, було сімнадцять, вона вперше підвищила голос на матір. Але потім швидко вибачилася.
Коли Ганні виповнилося двадцять, вона попросила Раїсу продати її квартиру в області та дати їй грошей на покупку машини. Раїса відмовилася, і вони посва рилися. Ганна наказала Раїсі не наближатися до неї, і Раїса була глибоко скривджена. У наступні тижні Раїса відмовлялася відвідувати Ганну та відповідати на її дзвінки. Але в день народження Раїси Ганна та її родина раптом здивували її тортом та квітами. Ганна вибачилася і пообіцяла ніколи більше не засмучувати матір. Вона дотрималася своєї обіцянки, і в них тепер міцна та дружна сім’я.
