Тоня пішла від Ігоря, коли з’ясувалося, що той зра джує її. Добре, що не були одружені. Погано, що була ваrітна. Тоня наро дила сина і всі її думки були пов’язані з ним. Минуло три роки, Мишко пішов до садка, а Тоня вийшла на роботу. Того дощового дня дівчина поверталася з роботи. Побачила маршрутку, що під’їжджала до зупинки, побігла і… Зламався каблук, і вона з усього розмаху плюхнулася в калюжу. Хлопці, які стояли на зупинці, розреготалися. Від бо лю та обра зи Тоня розnлакалася як дитина. – Ну, ну… Не розводь вогкість, і так дощ іде. Каблуки ламаються на щастя! Молодий чоловік підняв її, поставив на ноги, обтрусив одяг. – Йти зможеш? – спитав він. – Ні. – Тоді поїхали, – сказав він і повів її до своєї машини.
Стас привіз її додому, довів до квартири, забрав чоботи. – Полагоджу. Він був симпатичним та дбайливим. Пройшов тиждень. – Мамо, підемо на дитячий майданчик, – попросив син. Мишко катався з гірки, коли до неї підійшов Стас. – Вітаю. Ось твої чоботи. – Спасибі. – Як ти себе почуваєш? – Чудово! – На гірці твій син? – Мій! І що? – Нічого. Я тобі купив інші чоботи. Тобто вони такі самі, але на низьких підборах. – Навіщо? Я не просила! – Просто подумав, що тобі буде важко бігати магазинами в пошуках нових чобіт, от і купив. – Зараз все можна купити через інтернет! Що вам потрібно? Грошей? – Мені своїх вистачає. – І житло є? – Трикімнатна квартира. – А машина? – Я ж на ній тебе привіз! – А робота. – Також є. – А дружина?
– Дружини немає. Розлу чилися. Дітей немає. Я хотів, а вона ні, ось і… Взагалі я хотів запросити тебе на прогулянку… – Мамо, похитай мене! – покликав Мишко. Тоня та Стас пішли до гойдалок, де стояв її син. Хлопчик уважно подивився на Стаса і раптом спитав: – Ти прийшов? – Так, – відповів той. – Я завжди знав, що ти прийдеш. Батьки завжди приходять! – сказав син і обійняв Стаса за ноги. Той підняв хлопчика на руки. “Цікаво, як він викрутиться?”, – посміхнулася Тоня. Стас легко “викрутився” – він покликав Тоню заміж. Минув рік. – Хлопчики, увага! – сказала Марина, входячи в квартиру і звертаючись до Стаса з Мишком, що грають в Лего, – у когось буде сестричка чи братик! А хтось стане татом! – Я ж казав, що підбори ламаються на щастя!
