Нещодавно ми з родиною переїхали до будинку за містом. Тоді ми ще не знали про це, але наше життя мало змінитися. Якось моя мама знайшла біля нашого паркану дитячу коляску. Коли вона зазирнула всередину, то побачила маленьку дитину, загорнуту в брудну ковдру. Мама була у жаху і зрозуміла, що має допомогти дитині. Ми викликали поліцію, і вони довго шукали матір дитини. Пройшло кілька днів, перш ніж її знайшли.
Мати дитини написала записку, в якій говорилося, що вона не має грошей, щоб прогодувати дитину, і просила нас подбати про неї. Мої батьки вирішили удочерити дитину, і ми назвали її Меланією. На той час мені було десять років, і я була єдиною дитиною. Я знала, що в мене ніколи не буде ні братів, ні сестер, бо мама тяжко переносила ваrітність мною. Але тоді в мене з’явилася молодша сестра.
Мої батьки були щасливі, що в них з’явилася ще одна дитина, а я була рада, що мала брата чи сестру. Не завжди було легко дбати про дитину, але ми були щасливою родиною. Мої батьки любили Меланію, і я теж шалено любила свою молодшу сестру. Було дивно бачити, як вона зростала і змінювалася з часом. Я вдячна долі за те, що вона привела Меланію в наше життя, і рада, що ми змогли дати їй дім, та родину, що любить її.
