Шість місяців тому я познайомилась із Михайлом. Ми познайомилися, коли я давала ім’я своїй новій рослині, яку мені подарував друг. Михайло прийшов під приводом подивитися на рослину, і тепер вони з моїм сином – найкращі друзі. Після кількох таких зустрічей у моєму квітковому магазині я вже з нетерпінням чекала на його приїзд. Навесні Мишко зробив мені пропозицію, і моєму щастю не було меж. Мій син дуже зрадів, коли дізнався, що скоро побачить мене в білій сукні, що стоїть поряд із Михайлом.
Я вирішила покликати у гості свою давню подругу Жанну. Хоча ми не часто спілкувалися через щільний робочий графік, ми завжди були хорошими подругами. Я хотіла, щоб Жанна була свідком на моєму весіллі. Через півгодини вона вже була в мене вдома, принесла щось до чаю та іграшку для мого сина, Льоші. Однак під час свого візиту Жанна почала сумніватися у моєму рішенні вийти заміж за Михайла.
Вона питала, звідки я знаю, що він добрий чоловік, і вимагала більше про нього дізнатися. Її слова глибоко поранили мене, і мені стало страաно, бо я зрозуміла, що й справді мало знаю про минуле Михайла. Після відходу Жанни Льоша був помітно засмучений і пішов приймати ванну. Син почув, як Жанна казала, якою поганою людиною може виявитися мій обранець. Незабаром прийшов Михайло і помітив, що щось не таке.
Я пояснила йому ситуацію, і він пішов поговорити з Льошею. Після розмови з Льошею Михайло запевнив нас, що його не цікавить моє житло і що він сам має непогану роботу. Він також розповів, що в сусідньому під’їзді живе його тітка Зіна і що він іноді допомагає їй по дому, так що не такий він і далекий від таких справ. Від слів і дій Михайла мені полегшало, і ми продовжили будувати наші плани. Наше кохання продовжувало розквітати, і я була вдячна за свою нову родину.
