Повернувшись на батьківщину з Італії на Великдень, я відчула невимовний смуток. Незважаючи на просторий будинок, він здавався порожнім – без мого єдиного сина та його дружини, які переїхали до Канади три роки тому та не думали про повернення. Все це сталося з вини моєї невістки. Коли мій син оголосив, що одружується, я зробила для нього все можливе: влаштувала пишне весілля, щоб справити враження на родичів, гостей та майбутніх родичів. Я працювала за кордоном 18 років.
Сина я залишила з бабусею, коли йому було 10 років. Багато жінок із нашого села їхали до Італії, і я наслідувала їх приклад, накопичила достатньо грошей, щоб звести триповерховий будинок! Після весілля сина я залишилася вдома ще кілька місяців і потім поїхала. Молодята почали робити ремонт, але у них не вистачало грошей, щоб завершити роботу. Коли я запропонувала їм продати машину, вони й свати відмовилися, і мені не залишалося нічого іншого, як оплатити рахунки та відремонтувати будинок відповідно до своїх уподобань.
Невістка була засмучена тим, що я не порадилася з ними, заявивши, що вона не може почуватися справжньою господаркою будинку, який я створила для себе. Тому вона вирішила поїхати за кордон на стажування і мій син погодився їхати з нею. Вони не повернулися, влаштувалися в Канаді, залишивши мені будинок – порожній і нікому, крім мене, не потрібний.
